Відмінності між версіями «Причет»

Версія за 16:52, 1 грудня 2021

Причет, -та и -ту, м. 1) Причтъ. Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі. Св. Л. 10. 2) Свита, лица, сопровождающія кого. Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи. О. 1862. IV. 30. 3) Причет, -ту. Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» А він і каже: «Нас три бую». Новомоск. у.

Сучасні словники

1. Служителі культу при окремій православній церкві. Отець Василь ще раз окропив козаків, ще раз по благав на воїнство чесне благословення у господа і з причетом вернувся журно до церкви (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 9); Отець Харитін надів ризи й вийшов з причтом за браму в цвинтарі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 192); — А ось тут підпишіть, що це земля церковного причету (Михайло Стельмах, I, 1962, 276); З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою (Олександр Довженко, I, 1958, 234)..

2. перен., жарт. Особи, які супроводжують кого-небудь; почет. Писареві нічого було робити, тільки, почухавши потилицю, йти додому з своїм причетом (Квітка-Основ'яненко, Вибр., 1937, 56); Пан у себе з причетом гуляють (Тарас Шевченко, II, 1963, 108).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 97.

Зовнішні посилання