Прабаба

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Прабаба, -би, ж. Прабабушка. Константиногр. у.

ПРАБА́БА, и, ж. Мати діда або баби. — Я не люблю циганити, як наші баби та прабаби циганили по селі з торбами (Н.-Лев., III, 1956, 87); Батьки були неписьменні. Неписьменні були батько, мати, баба і прабаба (Довж., І, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 497. прабаба іменник жіночого роду, істота

  • Але: дві, три, чотири прабаби