Поїд

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Поїд, -ду, м. Съѣденіе. Поїдом ї́сти. Заѣдать. В пої́д. Сколько можно съѣсть. На луках паші не в поїд. Лебед. у.

Академічний словник української мови

ПОЇДОМ, присл.: ◊ Поїдом їсти: а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах). Комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 463); б) те саме, що їсти живцем (див. живцем) (про людей). Вислужуються [наглядачки] перед комендантом, поїдом їдять відданих під їхню опіку людей (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187); Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 147); Кіндрат таки не втерпів, купив хустку. Він знав, що жінка і лаятиме його, і радітиме, і поїдом їстиме (Євген Гуцало, Скупапа.., 1965, 172); в) терзати, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував [Микоша] у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 269).

Український тлумачний словник

поїд-у, ч., діал. З'їдання. Їсти поїдом.

Ілюстрації

Їсти.jpg Їсти1.jpg Їсти2.jpg Їсти3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання