Поштар

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (Олесь Гончар, III, 1959, 342); Приніс поштар до нас листа (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 83). 2. заст. Службовець, який супроводжує пошту. І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба, довезти (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 179). 3. розм. Те саме, що Поштовий голуб (див. поштовий). Найважливіша особливість поштарів — здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (Знання та праця, 8, 1970, 13).

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 488.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Історія

Джерела та література

Зовнішні посилання