Відмінності між версіями «Поштар»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 10: Рядок 10:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Поштар0119.jpg |x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Поштар0119.jpg |x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Поштар_10301.jpg ‎|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]

Версія за 22:44, 3 січня 2019

1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (Олесь Гончар, III, 1959, 342); Приніс поштар до нас листа (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 83). 2. заст. Службовець, який супроводжує пошту. І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба, довезти (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 179). 3. розм. Те саме, що Поштовий голуб (див. поштовий). Найважливіша особливість поштарів — здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (Знання та праця, 8, 1970, 13).

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 488.

Ілюстрації

Поштар0119.jpg Поштар 10301.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Іншими мовами

posta (італ.)

Історія

До появи електронної пошти, величезну роль відігравали люди, що доставляють листи. Вісники, що перевозять письмові або усні послання з'явилися ще за античних часів у Стародавньому Єгипті. У Давній Греції доставленням листів займалися спеціальні гінці — гемеродроми (дав.-гр. ἡμεροδρόμος — «що біжить цілий день»). Але це не мало форми цивільної загальнодоступної пошти.

На території Московії попередниками нинішніх поштарів були ямщики, які на конях переправляли державну і купецьку кореспонденцію від міста до міста і вимушені були її розносити на адреси, оскільки не існувало поштової служби в кожному місті. За царя Петра I 1711 — 1712 роками було встановлено перші поштамти і з'явилися самі поштарі — ті, хто розносить листи. За царських часів поштарі були такими поважаними людьми, що носили уніформу, як жандарми й офіцери.

Працівники американської поштової служби «Поні-експресс», що існувала в 1860—1861 р.р., доставляли кореспонденцію через весь північноамериканський материк на відстань 3106 км.

Джерела та література

(укр.) Шкода М. Н. Традиції і свята українського народу. — Донецьк, 2009.

(укр.) Словник професій

(укр.) Турінфоцентр Закарпаття

(укр.) Мандрівка Україною

Зовнішні посилання