Відмінності між версіями «Поштарь»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 33: Рядок 33:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg]]
 
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ab287f09-aa06-437c-a7ed-f95795bbcb68-1.jpeg ]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ab287f09-aa06-437c-a7ed-f95795bbcb68-1.jpeg ]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Փոստատար_Պեչկին.jpg ]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Փոստատար_Պեչկին.jpg ]]  

Поточна версія на 11:57, 27 вересня 2020

Поштарь, -ря́, м. 1) Почталіонъ. Город путящий ...і пошта є, і поштарі ходять, мов ті москалі з чорними комірами, і письма роздають чесно, не роспечатувавши. Греб. 400. 2) Ямщикъ. Поштар наш був злющий на жидів. Г. Барв. 18.

Сучасні словники

ПОШТА́Р

1.Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам.

Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа. (О. Гончар)

Приніс поштар до нас листа. (І. Муратов)

2.заст. Службовець, який супроводжує пошту.

І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба довезти. (Я. Щоголів)

3.розм. Те саме, що Пошто́вий го́луб (див. пошто́вий.).

Найважливіша особливість поштарів – здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли. (з наук.-попул. літ.)

Етимологія

очевидно, через польське посередництво запозичено з італійської мови;

іт. posta «пошта» походить від слат. posta «тс.», букв. «місце для пересилання гінців або листів», яке виникло з лат. (mānsiō) posita «установлене (місце перепочинку)» (там міняли коней), пов’язаного з дієсловом pōno «кладу; ставлю; установлюю»;

р. по́чта, бр. м. по́шта, п. poczta, ст. poszta, ч. pošta, [počta], слц. pošta, вл. póst, нл. post, болг. по́ща, схв. по̏шта, слн. póšta;

Професія

До появи електронної пошти, величезну роль відігравали люди, що доставляють листи. Вісники, що перевозять письмові або усні послання з'явилися ще за античних часів у Стародавньому Єгипті. У Давній Греції доставленням листів займалися спеціальні гінці — гемеродроми (дав.-гр. ἡμεροδρόμος — «що біжить цілий день»). Але це не мало форми цивільної загальнодоступної пошти.

На території Московії попередниками нинішніх листонош були ямщики, які на конях переправляли державну і купецьку кореспонденцію від міста до міста і вимушені були її розносити на адреси, оскільки не існувало поштової служби в кожному місті. За царя Петра I 1711 — 1712 роками було встановлено перші поштамти і з'явилися самі поштарі — ті, хто розносить листи. За царських часів листоноші були шанованими людьми, носили уніформу, як жандарми й офіцери.

Працівники американської поштової служби «Поні-експресс», що існувала в 1860—1861 р.р., доставляли кореспонденцію через весь північноамериканський материк на відстань 3106 км.

Ілюстрації

Ab287f09-aa06-437c-a7ed-f95795bbcb68-1.jpeg Փոստատար Պեչկին.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання