Потяг

Потяг, гу, м.

1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц.

2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. Н. Вол. у.

3) Поѣздъ.

4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161.

5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле. Рк. Левиц.

6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене. Н. Вол. у. (Лобод.).

Сучасні словники

Потяг - термін, що має декілька значень:

• настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь.

"Багато дум тривожило молоду Радюкочу голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг до того, щоб розкинуть свої думи між людьми", - Іван Нечуй-Левицький, 1956;

• посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою.

"З тієї хвилини, коли він.. відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської", - Ірина Вільде, 1958;

• поїзд.

"Погрюкуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу", - Михайло Коцюбинський, 1955.

Ілюстрації

Джерела та література

Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]: http://sum.in.ua/p/7/436/1