Відмінності між версіями «Поневірятися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Поневірятися, -ряюся, -єшся, '''''гл. ''Жить въ несчастіи, тяжелой жизнью. ''Будеш, з своєю дит...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | '''ПОНЕВІРЯТИСЯ''', -ряюся, -єшся, ''недок''. |
| + | |||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/ponevirjatysja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | |||
| + | '''Поневірятися''' | ||
| + | |||
| + | 1. Терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань. | ||
| + | |||
| + | * ''Нехай мене лучче [краще] понесуть на марах, ніж я маю поневірятись та терпіти од своїх дітей, од своєї рідні! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21);'' | ||
| + | |||
| + | *'' Я сам родом з-під Дрогобича, разом з батьком давно ще подався в Америку на заробітки і з того часу поневіряюсь... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 100); '' | ||
| + | |||
| + | *'' — О діти, діти! На буряки, пузатим служить, весь вік поневірятись по наймах... За що? (Григорій Косинка, Новели, 1962, 13); '' | ||
| + | |||
| + | * ''Образно. Тепер я на який час покинула перекладати, — нехай-но ще дещо своє покінчу, а то так бідне поневіряється (Леся Українка, V, 1956, 33).'' | ||
| + | |||
| + | 2. ким, над ким, ''діал.'' Знущатися. | ||
| + | |||
| + | * ''Мало ще мною люди поневірялися, всю силу забрали, всю кров виссали, а тепер ще дитину оддай їм... Не дочекають... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14);'' | ||
| + | |||
| + | * ''[Хвилимон (одпихає стражників):] Люде добрі, громадяне!.. Та доки ж поневірятиметься над нами всяка погань?.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 308).'' | ||
| + | |||
| + | ===[https://goroh.pp.ua/Тлумачення/поневірятися Онлайн-бібліотека "Горох"]=== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Довгий час перебувати де-небудь без особливого бажання в пошуках істини, спокою і т. ін. | ||
| + | |||
| + | * ''Я довго поневірялася, ходячи до чиновників, аж доки не знайшла відповіді на своє питання.'' (з газ.) | ||
| + | |||
| + | |||
| + | == Етимологія == | ||
| + | |||
| + | ===[https://goroh.pp.ua/Етимологія/поневірятися '''НУРЄ́ТИСИ''' - «поневірятися»]=== | ||
| + | |||
| + | * неясне; | ||
| + | * можливо, результат спрощення незасвідченого ''понуря́тися з поневіря́тися''; | ||
| + | |||
| + | ===[https://goroh.pp.ua/Етимологія/поневірятися '''ПОНЕВІРЯ́ТИ''' - «знущатися, зневажати; притамовувати, заглушувати»]=== | ||
| + | |||
| + | * псл. ''ponevěrati''; | ||
| + | * похідне ітеративне утворення від дієслова ''verti'' «замикати, замкнути» у заперечній формі ''ne verti'' «не замикати, не замкнути», що згодом набуло метафоричного значення «кидати, кинути напризволяще, (з)нехтувати»; | ||
| + | * у дальшій історії слов’янських мов, зокрема української, продовження псл. ''ponevěrati'' і їх похідні зазнали впливу з боку рефлексів іменника ''věrа'' «віра» і пов’язаних з ним слів, зокрема укр. ''неві́ра'' «нехристиянин», ''неві́рні'' «прибічники іншої релігії»; | ||
| + | * виведення від гіпотетичної основи ''ver''- «мати в полі зору», зіставлюваної з лат. vereor «шаную, поважаю», нвн. wahren «берегти, оберігати» (Machek ESJČ 471) позбавлене підстав; | ||
| + | * п. ''ponie-wierać'' «недбало обходитися (з речами); зневажати», ''poniewierać się'' «валятися (про речі); поневірятися, тинятися (про людей)», ч. ''poněvirac'' «нехтувати, погано поводитися», слц. ''ponevierat'' sa «блукати, тинятися; (про речі) валятися», слн. ponevériti «розтратити, привласнити»; | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Sum_07.jpg]] | ||
| + | |||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
Версія за 16:43, 3 жовтня 2021
ПОНЕВІРЯТИСЯ, -ряюся, -єшся, недок.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Поневірятися
1. Терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань.
- Нехай мене лучче [краще] понесуть на марах, ніж я маю поневірятись та терпіти од своїх дітей, од своєї рідні! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21);
- Я сам родом з-під Дрогобича, разом з батьком давно ще подався в Америку на заробітки і з того часу поневіряюсь... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 100);
- — О діти, діти! На буряки, пузатим служить, весь вік поневірятись по наймах... За що? (Григорій Косинка, Новели, 1962, 13);
- Образно. Тепер я на який час покинула перекладати, — нехай-но ще дещо своє покінчу, а то так бідне поневіряється (Леся Українка, V, 1956, 33).
2. ким, над ким, діал. Знущатися.
- Мало ще мною люди поневірялися, всю силу забрали, всю кров виссали, а тепер ще дитину оддай їм... Не дочекають... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14);
- [Хвилимон (одпихає стражників):] Люде добрі, громадяне!.. Та доки ж поневірятиметься над нами всяка погань?.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 308).
Онлайн-бібліотека "Горох"
Довгий час перебувати де-небудь без особливого бажання в пошуках істини, спокою і т. ін.
- Я довго поневірялася, ходячи до чиновників, аж доки не знайшла відповіді на своє питання. (з газ.)
Етимологія
НУРЄ́ТИСИ - «поневірятися»
- неясне;
- можливо, результат спрощення незасвідченого понуря́тися з поневіря́тися;
ПОНЕВІРЯ́ТИ - «знущатися, зневажати; притамовувати, заглушувати»
- псл. ponevěrati;
- похідне ітеративне утворення від дієслова verti «замикати, замкнути» у заперечній формі ne verti «не замикати, не замкнути», що згодом набуло метафоричного значення «кидати, кинути напризволяще, (з)нехтувати»;
- у дальшій історії слов’янських мов, зокрема української, продовження псл. ponevěrati і їх похідні зазнали впливу з боку рефлексів іменника věrа «віра» і пов’язаних з ним слів, зокрема укр. неві́ра «нехристиянин», неві́рні «прибічники іншої релігії»;
- виведення від гіпотетичної основи ver- «мати в полі зору», зіставлюваної з лат. vereor «шаную, поважаю», нвн. wahren «берегти, оберігати» (Machek ESJČ 471) позбавлене підстав;
- п. ponie-wierać «недбало обходитися (з речами); зневажати», poniewierać się «валятися (про речі); поневірятися, тинятися (про людей)», ч. poněvirac «нехтувати, погано поводитися», слц. ponevierat sa «блукати, тинятися; (про речі) валятися», слн. ponevériti «розтратити, привласнити»;
Ілюстрації
