Відмінності між версіями «Познущатися»

Поточна версія на 23:40, 16 жовтня 2018

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник Грінченка

Познущатися, -щаюся, -єшся, гл. Поиздѣваться.

Словник української мови: в 11 тт.

Познущатися

1. Заподіювати муки, страждання кому-небудь. У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась, мордувала і карбувала своїх братів (Олекса Стороженко, I, 1957, 163); — Батько п'янчуга, знущався на очах в дитини з матері, поки загнав її на той світ, а сам до психолікарні достукався (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 165); Вони знущалися над ним: кололи, били, — та нічого їм не сказав юнак (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 59).

2. Зле висміювати кого-, що-небудь, глузувати з когось, чогось. Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що мати знущається, Лає, проклинає, Своє дитя без сорома Байстрям нарікає (Тарас Шевченко, I, 1951, 166); Вона знущалася з нього — з його нерішучості, з того, що от уже цілий місяць дивиться він на неї закоханими очима, але не наважується сказати їй про своє почуття (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 106); — Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка — два вершка, — продовжував знущатися Маслюк (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 6).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПОЗНУЩАТИСЯ, аюся. аєшся, док.

1. Док. до знущатися. Вона шукав найменшої провини, щоб познущатися. Вона знає тільки одне — бити, бити в'язнів (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187).

2. Наругатися, поглумитися з кого, чого-небудь. Ах, що 6 він зробив усім тим, хто познущався над його честю, над його людською гідністю!.. (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 40); Могилу придавили [опришки] зверху камінням і замаскували, щоб не знайшли її вороги та не познущалися над останками побратимів (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 187).

Словник фразеологічних синонімів

НАСМІХА́ТИСЯ з кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об’єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИ розм., КПИ́ТИСЯ розм. рідше;ВИСМІ́ЮВАТИ, ОСМІ́ЮВАТИ рідше,ОБСМІ́ЮВАТИ розм. рідше (кого, що - виставляти кого-, що-небудь у смішному вигляді, викриваючи, критикуючи); ЗУБОСКА́ЛИТИ зневажл.,СКА́ЛИТИСЯ зневажл., ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ[ХІХІ́КАТИ] розм. (насміхатися, звичайно сміючись, посміхаючись при цьому); ЖАРТУВА́ТИ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ, ПІДСМІХА́ТИСЯ[ПІДСМІ́ХУВАТИСЯ рідше], ПОСМІ́ЮВАТИСЯ, ПОСМІХА́ТИСЯ розм. (звичайно без зла, не в дошкульній, не в образливій формі); ІРОНІЗУВА́ТИ (тонко, приховано); ГЛУМИ́ТИСЯ, ЗНУЩА́ТИСЯ (зло, в’їдливо); ЄХИ́ДСТВУВАТИ без додатка, розм. (злісно, в’їдливо іронізувати); ПОТІША́ТИСЯ (насміхатися, розважаючись чиєюсь поведінкою, виглядом і т. ін.).

[Ганя:] З нас усі насміхаються. Про нього кажуть "рудий Кіндрат", а про мене - "Кіндратова руда кішка" (О. Корнійчук); Хай сміються з нас, глузують - Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (М. Рильський); - Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? - кепкує Уляна (М. Стельмах); - І я був би вельми улещений, - кпив далі підпоручик, - коли б ви.. згодились.. стати моїм ад’ютантом (Д. Бедзик); Не впору був твій плач і сміх не впору, То й кпились люди з сліз і сміху твого (І. Франко); Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали ідного коротконогого лицаря (М. Коцюбинський); Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звірят, над миром глузував (Л. Боровиковський); - На кутні б розреготалися! Годі вам над чоловіком зубоскалити! - долинуло з іншого боку (П. Кочура); - Тебе, Гнате, постав на перехресті - німці нізащо не підійдуть. - А ти не скалься (Григорій Тютюнник); - Сяде на воза, як опудало, руки розвісить, - гигикав бородань. - Гляньте на цього візника (А. Хижняк); В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи (І. Нечуй-Левицький); З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху підсміювалися (М. Стельмах); Сам посміхається [Данило] з себе: для чого він забігає наперед? (М. Стельмах); Всю дорогу Петрик посміювався: - Ну й лікар! Людей лікує, а коня не може (Ю. Збанацький); - А Марися Іванівна завзялась будь-що переінакшити людську природу, - іронізує Артур Пилипович (О. Гончар); Масло посміховищем зробив її, глумився (А. Хижняк); - Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка - два вершка, - продовжував знущатися Маслюк (І. Багмут); - Бе-ме-ме та й годі! - зареготалася вона, потішаючися із мене, що я нічого ніяк не второпаю (Л. Яновська). - Пор. ви́сміяти.

Словник синонімів

ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь),ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм.,ВЕРЕДУВА́ТИзаст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал.,ЗБИТКУВА́ТИ діал.,ПОНЕВІРЯ́ТИ діал.,ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко,ПОТУРА́ТИ розм. рідко.

- Присилували нелюди дівчину. Били до півсмерті. Коси рвали.. Замкнули у ванькирі і знущались, як кати. Кажуть, праву руку старий із Карпом їй викрутили (М. Стельмах); Дивлюсь я - тане, тане моя Одарка, як воскова свічечка.. Чого вже пані їй не робить, як не глумиться - мовчить; тільки часом тихесенько очиці на неї зведе (Марко Вовчок); До часу над слабим, хто дужчий, вередує (П. Гулак-Артемовський); - Панщина - то таке, що люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били, що аж кров лилась (Н. Кобринська); А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (П. Козланюк); Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що́ мати згнущається, лає, проклинає (Т. Шевченко).

Словник відмінків

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

• Толковый словарь украинского языка

• Словник української мови

• Академічний тлумачний словник (1970—1980)

• Словник Грінченка

• Словник синонімів

• Словник відмінків

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словник синонімів

Словник відмінків

Український тлумачний словник