Поголоска
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:47, 29 листопада 2022; Dshaidai.fomd22 (обговорення • внесок)
Поголо́ска, -ки, ж. Слухъ, молва. К. ЧР. 397. Скрізь пішла поголоска, що Кармалюк ходить. КС. 1883. II. 467. Десь дзвін лили і пустили таку поголоску. Ном. № 7807. Хиба не чув ти поголоски про чорну раду? К. ЧР. 107.
