Повідець

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Повіде́ць, -дця́, м. 1) Ум. отъ повід. 2) Веревка, которой привязываютъ ногу ягненка къ другому ягненку. О. 1862. V. Кух. 32. Теж саме , що й "Поводок" Боєць схилився на коні.. Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (Андрій Малишко, Звенигопа, 1959, 115). Прикріплений до нашийника ремінь (або ланцюжок), за який водять собаку. Купили ви йому [собаці] нашийника, купили повідець і за кілька часу ведете до мисливського клубу (Остап Вишня, II, 1956, 134). [Ходити (йти, бути)] на повідці в кого, чиєму — те саме, що [Бути (перебувати, йти і т. ін.)] на поводі (див. повід 1). — Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 274); Він [Щорс] давав відсіч тим, які йшли на поводку в меншовиків (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 15). Те саме, що волосінь. Петро забрів у воду, потихеньку потяг за шворку, почав піднімати над водою один за одним поводки з гачками (Павло Загребельний, Спека, 1961, 272).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

  • 1

Повідець — іменник чоловічого роду … (Орфографічний словник української мови)

  • 2

Повідець — дця/, ч. Короткий повід … (Український тлумачний словник)

  • 3

Повідцевий — а, е. Прикм. до повідець. •• Повідце/ва систе/ма ряд повідків, з єднаних між собою певним чином … (Український тлумачний словник)

  • 4

Швора — (ремінь, шнур, на якому водять собак), повідець, шворка, мотузок, шнурок, швірка; ремінець (зі шкіри), смик … (Словник синонімів української мови)

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]