Відмінності між версіями «Поболіти»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ПОБОЛІТИ 1, ію, ієш, док. | |
| + | |||
| + | 1. Заболіти, почати боліти (про все або багато чого-небудь). Дядьки стовбичили на майдані більше години, в них поболіли ноги, і деякі відійшли до тополь, щоб лягти або сісти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 406). | ||
| + | 2. Боліти (див. боліти 1) якийсь час. [Женя:] Ну нехай спершу трохи й поболять руки, а далі привикнуть (Марко Кропивницький, II, 1958, 433). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 622. | ||
| + | |||
| + | ПОБОЛІТИ 2, ію, ієш. док. Боліти, переживати якийсь час. Діждавсь [син], що виявився багач з чужого села, і засваталася вона з тим багачем, а його, як на воді лишила. Що він поскорбів тоді, що він поболів — я знаю! (Марко Вовчок, I, 1955, 220); Вони прийшли, щоб поболіти за своїх шахістів. | ||
| + | ♦ Поболіти серцем (душею) — те саме, що Боліти серцем (душею) якийсь час (див. боліти 2). Другі [пани], поболівши серцем і втомившись слухати одну гірку річ, дослухалися, як голосно розлягалися музики (Панас Мирний, IV, 1955, 164). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 622. | ||
| + | |||
| + | ПОБОЛІТИ 3, ію, ієш, док., розм., рідко. Боліти, хворіти якийсь час; похворіти. Недовго і старий швендяв, перед зеленою зліг, поболів трохи — та й пішов за старою (Панас Мирний, IV, 1955, 54). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 622. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Поболіти 1.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Поболіти 2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Убудити 3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 21: | Рядок 32: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/pobolity | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 12:11, 18 січня 2019
Поболіти, -лію, -єш, гл. Перенести болѣзнь. Дай, Боже, в добрім здоров’ї поболіти. Ном. № 13918. (Кажуть тому, хто удає з себе хворого).
Зміст
Сучасні словники
ПОБОЛІТИ 1, ію, ієш, док.
1. Заболіти, почати боліти (про все або багато чого-небудь). Дядьки стовбичили на майдані більше години, в них поболіли ноги, і деякі відійшли до тополь, щоб лягти або сісти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 406). 2. Боліти (див. боліти 1) якийсь час. [Женя:] Ну нехай спершу трохи й поболять руки, а далі привикнуть (Марко Кропивницький, II, 1958, 433). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 622.
ПОБОЛІТИ 2, ію, ієш. док. Боліти, переживати якийсь час. Діждавсь [син], що виявився багач з чужого села, і засваталася вона з тим багачем, а його, як на воді лишила. Що він поскорбів тоді, що він поболів — я знаю! (Марко Вовчок, I, 1955, 220); Вони прийшли, щоб поболіти за своїх шахістів. ♦ Поболіти серцем (душею) — те саме, що Боліти серцем (душею) якийсь час (див. боліти 2). Другі [пани], поболівши серцем і втомившись слухати одну гірку річ, дослухалися, як голосно розлягалися музики (Панас Мирний, IV, 1955, 164). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 622.
ПОБОЛІТИ 3, ію, ієш, док., розм., рідко. Боліти, хворіти якийсь час; похворіти. Недовго і старий швендяв, перед зеленою зліг, поболів трохи — та й пішов за старою (Панас Мирний, IV, 1955, 54). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 622.
Ілюстрації
|
|
|
