Побліднути

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Побліднути, -ну, -неш, гл. Поблѣднѣть. Ой ти ж моя головонько бідна, чогось моя миленька поблідла. Мет. 271. Вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325.

Сучасні словники

1. Стати блідим, блідішим. Його губенята поблідли, очі витріщилися (Фр., IV, 1950, 30); Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку (Тют., Вир, 1964, 236).

2. Втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути. [Олеся:] Пташки в саду вже не щебечуть, лист на дереві поблід (Кроп., II, 1958, 331); Вітер ущух, погасли привітнії зорі, поблідла блакить нічна (Дн. Чайка, Тв., 1960, 205); Сніг лежить золотими буграми, Білі зорі і місяць поблід (Мас., Побратими, 1950, 130).

3. Втратити яскравість, виразність. Однак надія на панство [у Семена] трохи поблідла, а охота до вчиття й геть-то зменшилась (Коцюб., І, 1955, 101); Поблідли давні ідеали, Розвіялись чарівні сни! (Фр., X, 1954, 197).

Ілюстрації

1492217.jpg 88573598.jpg 9794301.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання