Пиворобниця

Пиворобниця

пиворобниця -і, ж., заст. Пивоварня, броварня.

Сучасні словники

Пиворо́бниця, -ці, ж. Пивоваренный заводъ. Ой загули да чмелі в горі, пивовари в пиворобниці. Рк. Макс.

Етимологія

Походить від пиво + варити;

далі від праслав. * Pivo, від кіт. в числі іншого відбулися: ін-рос., церк.-слав. пиво (грец. πῶμα, πόσις), рос., укр. пиво, болг. пиво, сербохорв. пі̑во, словенська. рívо, чеськ., словацькою. рivо, польск., ст.-калюж., н.-калюж. рiwо. Від пити; пор. фрак. πῖνος, πῖνον ̇ ὁ κρίθινος οἴνος (Аристіт. у Афін.). Невиправдано порівняння з др.-інд. рīvаs пор. р. «Жир», Авести. рīvа-, грец. πῖαρ «жир», πίων, πίειρα, πῖον «жирний». Чи не доведено слав. походження Нов.-ст.-ньому. Вiеr «інво», Готського. * Bius, нібито з * рivо (рід. * Pivese). Використано дані словника М. Фасмера; см. Список літератури .;

далі від праслав. * Variti, далі до праіндоевр. * uerh

Історія

Пивоваріння є одним з найдревніших виробництв. За клинописами вчені встановили, що в Стародавньому Вавилоні варили пиво за 7000 років до н.е. Там було відомо 16 сортів хмільного напою, а основною сировиною для пивоваріння були ячмінний солод і пшениця. Існували навіть спеціальні законоположення, що визначали вміст екстракту в пиві та ціну напою.

А в Єгипті знайдено пам’ятки, які вказують, що пиво там варили вже в 2800 році до н.е. Настінний живопис, який відноситься до 2600-2190 рр. до н.е., показує процес приготування пива. Древні єгиптяни знали немало сортів пива, починаючи від звичайного ячмінного, темного, світлого м’якої консистенції, світлого з якнайтоншим ароматом і звичайного пива з суміші різних видів солоду і закінчуючи пивом, для приготування якого використовувався пшеничний солод.

Популярний вислів «пиво – рідкий хліб» знали вже в Давньому Єгипті та Вавілоні. Випічка хліба та пивоваріння в Єгипті були тісно пов’язані, оскільки пиво варили тоді з солодового хліба, підсмаженого або підсушеного на сонці.

Єгиптяни вважали, що навики пивоваріння передав людям бог урожаю та підземного світу Осиріс. Пиво в Давньому Єгипті називалося пелузійським напоєм, на ім’я міста Пелузій у гирлі Нила, головного тодішнього центру пивоваріння, де варилося найкраще пиво.

Таким чином, пивоваріння, яке зародилося в Древньому Вавілоні, поширилося в Древньому Єгипті, Персії, Греції, Римі, Іспанії, Франції та інших країнах Європи, а також серед народів, які населяли Кавказ.

У Середньовічній Європі в містах стали з’являтися майстри-пивовари, які спеціалізуються на виготовленні пива різних сортів. У Германії особливу популярність здобули сорт пива під назвою «бік» (з Мюнхена) і «мумме» (з Брауншвейга). Знаменитий англійський «портер» з’явився в 1770 р.

Пивоваріння на Русі має давні традиції. Згадки про «перевар» — досить міцний напій, який готували наші предки з пива та меду, — зустрічаються вже в древніх літописах. За часів Івана III пиво разом з хлібним вином продавалося в царських шинках.

Проте, не дивлячись на те, що виробництво пива здійснювалося в досить великих масштабах, успіх його залежав від випадку або мистецтва майстра, який володів багатолітнім досвідом. Про роль мікроорганізмів у перетворенні органічних речовин стало відомо лише в XIX ст. Науковими дослідженнями було доведено, що збудниками бродіння пивного сусла є певні дріжджові гриби і що бродіння є біокаталітичним процесом, який протікає всередині дріжджових клітин. Питання бродіння були ґрунтовно досліджені, що незабаром дало свої плідні результати як в науці, так і в техніці. Вже в першій половині XIX століття в технології пивоваріння відбувається докорінна зміна: на пивоварних заводах починає впроваджуватися метод низового бродіння. З часом способи виробництва пива змінюються та вдосконалюються. Високий рівень сучасної технології досягнуто завдяки розвитку як технічної мікробіології і біохімії, так і енергетики.