Пересічка

Словник Грінченка

Пере́січка, -ки, ж. Перегородка. Нѣжин. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ПЕРЕ́СІЧКА, и, жін., діал. Перегородка

Легка, некапітальна стіна, що розділяє приміщення, простір на частини. Од кахляної грубки до другої стіни йшла.. перегородка і одгороджувала хату од кімнати (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); Бриг розподілено на дві частини: глуха перегородка знизу й до палуби відокремлювала на кормі каюти для начальства, залишаючи багато місця для команди на палубі й в кубрику (Юрій Яновський, II, 1958, 68);

// Невисокий бар'єр, стінка, що відгороджує, відокремлює одну частину приміщення, простору від іншої. Маруся ближче підсунулася до низенької перегородки і почала говорити (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 224); // Те, що розділяє вмістилище, порожнину на частини. Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сьома перегородками (Номис, 1864, № 14321); Серце поділене м'язовою перегородкою на праву і ліву половину

Ілюстрації

Hexagon-Resized-1.jpg

• 

  Опис1

• 

  Опис2