Відмінності між версіями «Перегній»
(Створена сторінка: '''Перегній, -гно́ю, '''''м. ''Поле, удобренное навозомъ. ''На перегною згноєній землі і роблять...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Перегній, -гно́ю, '''''м. ''Поле, удобренное навозомъ. ''На перегною згноєній землі і роблять сіно два рази до року. ''Шух. І. 170. | '''Перегній, -гно́ю, '''''м. ''Поле, удобренное навозомъ. ''На перегною згноєній землі і роблять сіно два рази до року. ''Шух. І. 170. | ||
[[Категорія:Пе]] | [[Категорія:Пе]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Шари ґрунту — найтемніша частина — гумусовий горизонт А (за сучасною індексацією, прийнятою в Україні, — Н), горизонт О (або горизонт Д) (з самого верху) — дернина; під гумусовим горизонтом — перехідний В (або НР), материнська порода — горизонт С (або Р) | ||
| + | Гу́мус, перегній (лат. humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації. | ||
| + | |||
| + | Гумус ґрунту — це складний комплекс органічних сполук, який містить дві групи речовин: | ||
| + | |||
| + | неспецифічні органічні сполуки індивідуальної природи, які трапляються не тільки в ґрунтах, але й у інших об'єктах (тканинах рослин, тварин); | ||
| + | специфічні комплекси органічних сполук складної будови — це власне гумусові речовини. | ||
| + | Власне гумусові речовини поділяють на дві основні групи: групу темнозабарвлених гумінових кислот, в якій розрізняють власне гумінові кислоти (сірі), ульмінові кислоти (бурі) і розчинні у спирті гіматомеланові кислоти, і групу жовтозабарвлених фульвокислот. | ||
| + | |||
| + | Незважаючи на більш як двохсотлітню історію дослідження гумусу, на сьогодні ще немає єдиного трактування цього терміна. Термін «гумус», окрім як для характеристики органічної частини ґрунту, інколи використовують і для інших скупчень органічних речовин, що утворилися в результаті часткової трансформації відмерлих рослинних рештків: торфу, компостів, підстилок. Однак на думку Л. А. Александрової, термін «гумус» треба вважати виключно ґрунтовим і називати ним ту частину органічних речовин ґрунту, яка втратила анатомічну будову вихідних рослинних решток, зазнала процесів гуміфікації, сформувала гумусові горизонти, рівномірно забарвлюючи мінеральну масу в темний колір (тобто власне гумусові речовиини). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:гумус.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:гумус1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:гумус2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|uUvHTCC2cQo}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013. | ||
| + | Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV | ||
| + | Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с. | ||
| + | Підвальна Г. С. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя: Монографія // Г. С. Підвальна, С. П. Позняк. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. — 192 с. | ||
| + | (рос.) Александрова Л. Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансофрмации / Л. Н. Александрова. — Л. : Наука, 1980. — 288 с. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 00:10, 9 жовтня 2018
Перегній, -гно́ю, м. Поле, удобренное навозомъ. На перегною згноєній землі і роблять сіно два рази до року. Шух. І. 170.
Сучасні словники
Шари ґрунту — найтемніша частина — гумусовий горизонт А (за сучасною індексацією, прийнятою в Україні, — Н), горизонт О (або горизонт Д) (з самого верху) — дернина; під гумусовим горизонтом — перехідний В (або НР), материнська порода — горизонт С (або Р) Гу́мус, перегній (лат. humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації.
Гумус ґрунту — це складний комплекс органічних сполук, який містить дві групи речовин:
неспецифічні органічні сполуки індивідуальної природи, які трапляються не тільки в ґрунтах, але й у інших об'єктах (тканинах рослин, тварин); специфічні комплекси органічних сполук складної будови — це власне гумусові речовини. Власне гумусові речовини поділяють на дві основні групи: групу темнозабарвлених гумінових кислот, в якій розрізняють власне гумінові кислоти (сірі), ульмінові кислоти (бурі) і розчинні у спирті гіматомеланові кислоти, і групу жовтозабарвлених фульвокислот.
Незважаючи на більш як двохсотлітню історію дослідження гумусу, на сьогодні ще немає єдиного трактування цього терміна. Термін «гумус», окрім як для характеристики органічної частини ґрунту, інколи використовують і для інших скупчень органічних речовин, що утворилися в результаті часткової трансформації відмерлих рослинних рештків: торфу, компостів, підстилок. Однак на думку Л. А. Александрової, термін «гумус» треба вважати виключно ґрунтовим і називати ним ту частину органічних речовин ґрунту, яка втратила анатомічну будову вихідних рослинних решток, зазнала процесів гуміфікації, сформувала гумусові горизонти, рівномірно забарвлюючи мінеральну масу в темний колір (тобто власне гумусові речовиини).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013. Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с. Підвальна Г. С. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя: Монографія // Г. С. Підвальна, С. П. Позняк. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. — 192 с. (рос.) Александрова Л. Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансофрмации / Л. Н. Александрова. — Л. : Наука, 1980. — 288 с.
