Перебендювати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Cловник Грінченка

Перебендювати, -дюю, -єш, гл. 1) Капризничать, привередничать. Не перебендюй бо так довго, Солопію! Г. Арт. (О. 1861. III. 94). 2) Болтать.

138338 or.jpg


Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПЕРЕБЕНДЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм.


1. Те саме, що вередувати. — Не перебендюй-бо так довго, Солопію! Бо я горох сама, де схочу, там посію; Сама я й викошу, як треба, на покіс, І ось тобі тогді я дулю дам під ніс!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 59); — Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, наче сирий сніп, одразу покине перебендювати, шовковою і ґречною стане (Михайло Стельмах, I, 1962, 278).

2. Говорити багатослівно, звичайно пересипаючи свою мову жартами. Ішов Іван у ліс із сокирою за ременем та й бурчав і кляв ненастанно. Прийшов, сів на старім пеньку, щоби хвилю відпочити, але не переставав бурчати та перебендювати (Іван Франко, III, 1950, 127).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 122.


Словник синонімів

БАЗІ́КАТИрозм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИпідсил. зневажл.,ПАТЯ́КАТИзневажл.,РОЗПАТЯ́КУВАТИпідсил. зневажл.,ПАСТАЛА́КАТИзневажл., ПАЩЕКУВА́ТИзневажл.,ГАЛДИ́КАТИзневажл.,ШКАБАРЧА́ТИзневажл.,СЛЕБЕЗУВА́ТИ[СЛЕБІЗУВА́ТИ]розм., МАРНОСЛО́ВИТИрідше,ГАЛА́КАТИрозм. рідше, ҐАЛАМА́ҐАТИдіал.; ТЕРЕВЕ́НИТИзневажл.,ЛЕПЕТА́ТИрозм.,ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ]розм. (говорити про щось незначне, несерйозне); БАЛЯНДРА́СИТИрозм.,БАЛАГУ́РИТИрозм. рідше,ПЕРЕБЕНДЮВА́ТИрозм. рідше (пересипаючи мову жартами);ПРОСТОРІ́КУВАТИ[ПРОСТОРІ́КАТИ]розм., РОЗБАЛА́КУВАТИрозм.,РОЗГЛАГО́ЛЬСТВУВАТИрозм. (багато, часто беззмістовно, але з претензією, пишномовно і т. ін.). Так вони й життя прожили вкупі - Мотря пащекувала, базікала за десятьох, а Ягор мовчав, як глухий (О. Копиленко); Він [сторож], поклавши хлудину на плече, миролюбно патякає в гурті школярів, що тепер цікаво обступили його колом (С. Васильченко); Марко теревенив і розпатякував цілу дорогу (Григорій Тютюнник); - Мені ще мати, коли я маленьким був, казала - не пасталакай багато, у людей вуха болітимуть (А. Хижняк); Довго гомоніли, галдикали, били та морочили голову [бурсаки], дошукуючись - де ж справді взялася на селі ця таємнича Оксана (С. Васильченко); - Дядьку Кузьмо, ви.. не застрельте мене отут у сараї, - настрашеним голосом просив Джмелик. - Щитай, що й пристрелю, коли будеш отак шкабарчати (Григорій Тютюнник); Параска рада, слебезує по всьому місту, який у неї син розумний (Панас Мирний); І тут не дозволяє [Богдан Михайлович], аби слова стерлися, зашмарували чи змазали суть. Не марнословив, говорив, що на мислі мав (В. Большак); Біля парників уже галакало жіноцтво, озброєне лопатами і граблями (М. Стельмах); - Ії мама тут! Он там стоїть із моїм чоловіком коло брами та й лопотить (О. Кобилянська); Ті [парубки] було зійдуться на вечорниці.. та як стануть баляндрасить, то й мертвий би розреготався... (О. Стороженко); Ернест усім тягарем свого тіла повісивсь на Начковім плечі і почав просторікувати без перерви (І. Франко). - Пор. верзти́, 2. говори́ти, 2. торохті́ти. ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯрозм.,ГЕ́ДЗКАТИСЯрозм.,КОВЕРЗУВА́ТИ[КАВЕРЗУВА́ТИ]розм.,КОМИ́ЗИТИСЯрозм.,МАРУ́ДИТИрозм.,ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИрозм.,ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИрозм.,ХИМЕ́РИТИрозм.,ХИМЕРУВА́ТИрозм.,ПРИ́МХАТИдіал.Вдень найчастіше він нудивсь, або ходив похмурий, сердитий, вередував (М. Коцюбинський); - Добре, візьму і тебе, тільки.. не капризуй, а то з дороги поверну назад (М. Чабанівський); - Зараз почне вигадувати. Все не по його, не по йому (Панас Мирний); [Наталка:] Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами (І. Котляревський); - Та ну! Не ґедзкайся! виймай лиш ключ мерщій (П. Гулак-Артемовський); Онися коверзувала ще й любила допікати до живих печінок (І. Нечуй-Левицький); Через тиждень кличуть її у двір.. - Не піду я. Хай сюди присилає [провіант]! - каверзувала вже Оришка (Панас Мирний); - Тут і мала дитина бачить вигоду, а він комизиться... (В. Кучер); - Не люблю, коли молодий, здоровий, гарний чоловік отак нудить та марудить (І. Франко); - Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв’язала руки, то зараз і почне витребенькувати... І те не так, і друге не по ній!.. (Панас Мирний); - Чи швидко підемо заміж, чи ще довгенько будемо перебендювати? - спитала мати в дочки (І. Нечуй-Левицький); - Дитина чогось химерить сьогодні (Ірина Вільде); А ти мати, чи ні своїй дочці? Як почне він [чоловік] примхати, то ти й рученьки попустиш (Марко Вовчок).

Джерела

  1. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  2. Всесвітній словник української мови
  3. Словник української мови Б. Грінченка