Пердун

Перду́н, -на, м. Испускающій вѣтры. Ум. Пердуне́ць, пердунчикъ.

Значення

розм. той, хто часто пердить, випускає кишкові гази ◆ У ненців було - брехати, красти - це найгірше. А обзивати - тільки смішно. Скажеш - «пердун ти». Ну, все посміються. В. Я. Голованов, «Острів, або виправдання безглуздих подорожей», 2002 р (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури)

перен., лайка., зазвичай з дод. старий той, хто викликає своєю поведінкою неприязнь, роздратування і вже ні на що не придатний ◆ Або я нікуди не годжуся, старий пердун став ... В. Д. Дудинцев, «Білі одягу», 1987 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, см. Список літератури)

[Морфологічні та синтаксичні властивості]

пер-дун

Іменник, істота, чоловічий рід, 2-е відмінювання (відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -перд-; суфікс: -ун.

вимова МФА: [pʲɪrdun]

Ілюстрації

Медіа Додаткові дані [1] [2]