Пагілля

Пагілля, -ля, с. Тоненькія вѣточки.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПА́ГІЛЛЯ, я, сер., збірн. 1. Тоненьке гілля. Порозросталися дерева, пустили багато молодого пагілля (Павло Загребельний, Спека, 1961, 317); Я вільним став, я дужим став! Мої шляхи ведуть садами, Де, над килимами отав, звисає пагілля з плодами (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 122); На вербі, на пагіллі білі-білі котики (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 41). 2. перен. Молоде покоління людей. Виростають діти, мужніють, обзаводяться своїми родинами. Появилося нове пагілля — онуки Назара Усача (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 10.