Отут

Отут, нар. = Oттут. Ум. Отутеньки, отутечки. Отутеньки ставатимем. Кролев. у. Ось зараз були отутечки. Грин. II. 142. ОТУТ 1 присл., розм. Підсил. до тут; ось тут. Я отутечки родилась, Тут і виростала, Отут, було, на цвинтарі Я з дітьми гуляю (Тарас Шевченко, I, 1963, 291); Отут, на узбережжі Рони, Тебе вітає, Авіньйоне, Старий закоханий юнак (Максим Рильський, III, 1961, 257); — Не хочемо, пане, ні вашого лісу, ні вашої помочі. Вона ще й досі сидить отут у печінках, — строго глянув на пана Демид Ґонтар (Михайло Стельмах, I, 1962, 356).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 814.Коментарі (0) ОТУТ 2 част. підсил. Уживаються при конкретизації характеру протікання дії. — Мені уліво трішки взять — і якраз доріжкою до млина дійти, а я вправо поперся. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 814.