Остаток

Словник Б. Грінченка

Остаток, -тку, м. = Останок 1. Та як вони сміють! викрикне на остатку. МВ. (О. 1862. III. 53).

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСТА́ТОК, -тку, чол., заст. Залишок. Прийшов нестаток, випив остаток (Номис, 1864, № 11501); Там [на шосе] шатаються в безладді солдати, остатки частин — ратники, сапери (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 209); Чи ж людська споминка така слаба? Чи то його, минулих днів остаток. Потерти мусила нова доба? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 39). ♦ Без остатку — те саме, що Без останку (див. останки). Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку, Посуду потовкли в шматки (Іван Котляревський, I, 1952, 168); До остатку — те саме, що До останку (див. останки). Чи не справді се татари Людей позаймали, Все спаливши до остатку, У полон погнали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 416); На остатку; На остаток — те саме, що На останку (див. останки). — Бевзні! Нікчемники!.. пеньки головаті!! — закричить на остатку Мирін та й затихне... (Панас Мирний, II, 1954, 86). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 785.

Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ)

ОСТАТОК

без оста́нку. 1. Цілком, повністю, до кінця. (Прісцілла:) Не вимагає віра сеї (цієї) жертви, але душа моя забороняє мені сей шлюб, поки твоя душа не може злитися з моєю без останку (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра); Рідні гаї і кручі, Рідні весняні ранки! — В праці, в житті кипучім Ваш я весь, без останку (М. Гірник). без оста́тку, заст. Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку, Посуду потовкли в шматки (І. Котляревський). 2. зі сл. зника́ти, пропада́ти і т. ін. Нічого не лишаючи після себе; безслідно. Не пропадає ніщо без останку: всі речі, розпавшись, Тільки вертаються знов до запасів матерії вічних (М. Зеров).

до оста́нку. 1. зі сл. зни́щити, згорі́ти, спали́ти і т. ін. Повністю, цілком, дощенту. Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку все їх добро (І. Нечуй-Левицький); День до останку згорів і лишилася нічка бліда (Леся Українка). до оста́тку, заст. Чи не справді се татари Людей позаймали, Все спаливши до остатку, У полон погнали (П. Куліш); // зі сл. засоро́митися, зніти́тися і под. Остаточно, зовсім. Якось збоку лукаво подивилась (Явдоха) на мене, перевернула сіль, кинулась її збирати й, до останку засоромившись, притьмом вибігла з кімнати (М. Коцюбинський). 2. зі сл. би́тися, захища́ти і т. ін. До останньої можливості, скільки стане зусиль, витримки і т. ін.; до кінця. В ланцюгах неволі Гинучи заранку, Жваво проти долі Бийся до останку! (П. Грабовський); А на фронті Весь пал, усе кипіння серця, все завзяття Вона людським стражданням оддавала, Ім’я сестра виправдуючи чесно І до останку (М. Рил

на оста́нку. У кінці, під кінець, на завершення і т. ін. Достав (дістав) з полиці горщик, налляв у нього води з коновки, накришив бурячків та зеленої закришки на смак та й кинув туди гриби на останку (П. Козланюк); — Що ж це буде далі? — гримів він на останку,— нас кривдять, нас б’ють поодинці (С. Васильченко). на оста́тку, заст. — Бевзні! Нікчемники!.. пеньки головаті!! — закричить на остатку Мирін та й затихне… (Панас Мирний). на оста́нок. На останок зазначу цікавий факт (Леся Українка); Прокіп Журба залишав бій у ворожих окопах на останок (В. Кучер).

Іншомовні словники

rest verb (STOP) B1 [ I or T ] to (cause someone or something to) stop doing a particular activity or stop being active for a period of time in order to relax and get back your strength: The doctor told him that he should rest for a few days. He looked away from the computer screen to rest his eyes. She promised that she would not rest (= would not stop looking) until the murderer of her son was caught and imprisoned.

rest verb (SUPPORT) [ I or T, usually + adv/prep ] to lie or lean on something, or to put something on something else so that its weight is supported: She rested her head on my shoulder. The bicycle was resting against the wall. родственные слова

rest verb (REMAIN) [ I ] formal to remain in a particular state or place: We cannot allow the matter to rest here (= to remain as it is)- further action has to be taken.

Ілюстрації