Відмінності між версіями «Особливий»
(Створена сторінка: '''Особливий, -а, -е '''= '''Особий. ''' Категорія:Ос) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Особливий, -а, -е '''= '''Особий. ''' | '''Особливий, -а, -е '''= '''Особий. ''' | ||
[[Категорія:Ос]] | [[Категорія:Ос]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ОСОБЛИ́ВИЙ''', а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Який чимось виділяється серед інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 308); Пісня в житті нашого народу має особливе, виняткове значення й місце (Юрій Яновський, V, 1959, 179); Нічого особливого він поки що не вигадав. Просто навчився економніше використовувати робочі години (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 121);/<br /> | ||
| + | // Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); Завіса підіймається, в залу віє холодом сцени, старими фарбами й тим особливим запахом куліс, що завше є незмінний у кожному театрі (Юрій Яновський, II, 1959, 19); І кожен рух батьків — особливий, і кожне слово батькове — як заповіт (Андрій Головко, II, 1957, 391); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву. На початку жовтня прийшла в Раїм оказія. Сюди вона приходила разів три-чотири на рік, тому дожидали її з особливим нетерпінням (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 290); Він з особливою увагою розглядав маленьку степову станцію (Петро Панч, Синів.., 1959, 3); Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157). | ||
| + | |||
| + | 2. Який має спеціальне завдання, призначення. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д .Грінченка]=== | ||
| + | Особливий, -а, -е. = [http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%B9 особий]. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | '''ОСОБЛИ́ВИЙ''', а, е. | ||
| + | 1. Який чимось виділяється серед інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (Коцюб., III, 1956, 308); Пісня в житті нашого народу має особливе, виняткове значення й місце (Ю. Янов., V, 1959, 179); Нічого особливого він поки що не вигадав. Просто навчився економніше використовувати робочі години (Ткач, Плем’я.., 1961, 121); <br /> | ||
| + | // Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Коцюб., І, 1955, 253); Завіса підіймається, в залу віє холодом сцени, старими фарбами й тим особливим запахом куліс, що завше є незмінний у кожному театрі (Ю. Янов., II, 1959, 19); І кожен рух батьків — особливий, і кожне слово батькове — як заповіт (Головко, II, 1957, 391); <br /> | ||
| + | // Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву. На початку жовтня прийшла в Раїм оказія. Сюди вона приходила разів три-чотири на рік, тому дожидали її з особливим нетерпінням (Тулуб, В степу.., 1964, 290); Він з особливою увагою розглядав маленьку степову станцію (Панч, Синів.., 1959, 3); Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Тют., Вир, 1964, 157). | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | '''ОСОБЛИВИЙ''', -а, -е. | ||
| + | |||
| + | 1) Який чимось вирізняється з-поміж інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. || Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. || Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву. | ||
| + | |||
| + | 2) Який має спеціальне завдання, призначення. Особливий відділ. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Особливий1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Особливий2.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| Zmu5XQ9EV7A }} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 16:10, 13 листопада 2021
Особливий, -а, -е = Особий.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОСОБЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який чимось виділяється серед інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 308); Пісня в житті нашого народу має особливе, виняткове значення й місце (Юрій Яновський, V, 1959, 179); Нічого особливого він поки що не вигадав. Просто навчився економніше використовувати робочі години (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 121);/
// Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); Завіса підіймається, в залу віє холодом сцени, старими фарбами й тим особливим запахом куліс, що завше є незмінний у кожному театрі (Юрій Яновський, II, 1959, 19); І кожен рух батьків — особливий, і кожне слово батькове — як заповіт (Андрій Головко, II, 1957, 391);
// Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву. На початку жовтня прийшла в Раїм оказія. Сюди вона приходила разів три-чотири на рік, тому дожидали її з особливим нетерпінням (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 290); Він з особливою увагою розглядав маленьку степову станцію (Петро Панч, Синів.., 1959, 3); Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157).
2. Який має спеціальне завдання, призначення.
Словник української мови за редакцією Б.Д .Грінченка
Особливий, -а, -е. = особий.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ОСОБЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який чимось виділяється серед інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (Коцюб., III, 1956, 308); Пісня в житті нашого народу має особливе, виняткове значення й місце (Ю. Янов., V, 1959, 179); Нічого особливого він поки що не вигадав. Просто навчився економніше використовувати робочі години (Ткач, Плем’я.., 1961, 121);
// Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Коцюб., І, 1955, 253); Завіса підіймається, в залу віє холодом сцени, старими фарбами й тим особливим запахом куліс, що завше є незмінний у кожному театрі (Ю. Янов., II, 1959, 19); І кожен рух батьків — особливий, і кожне слово батькове — як заповіт (Головко, II, 1957, 391);
// Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву. На початку жовтня прийшла в Раїм оказія. Сюди вона приходила разів три-чотири на рік, тому дожидали її з особливим нетерпінням (Тулуб, В степу.., 1964, 290); Він з особливою увагою розглядав маленьку степову станцію (Панч, Синів.., 1959, 3); Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Тют., Вир, 1964, 157).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ОСОБЛИВИЙ, -а, -е.
1) Який чимось вирізняється з-поміж інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. || Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. || Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву.
2) Який має спеціальне завдання, призначення. Особливий відділ.
Ілюстрації
|
|
