Відмінності між версіями «Осипати»

Версія за 13:33, 15 листопада 2018

Осипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = Обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСИ́ПАТИ див. осипа́ти. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 761. Коментарі (0) ОСИПА́ТИ, аю, аєш, недок., ОСИ́ПАТИ, плю, плеш; ми. оси́плють; док., перех. Те саме, що обсипати 1, 3, 4. Давид крутив віялку. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (Андрій Головко, II, 1957, 77); Оце коли налітає пілот обпилювати наші плантації, то маю стояти йому за маяка. Аби не лишав огріхів, аби осипав наші буряки рівненько (Олесь Гончар, I, 1954, 489); Сумує тернина і, немов слізьми, осипає засмучену пару своїм білим цвітом(Степан Васильченко, I, 1959, 114); Вона.. притиснула до грудей Павлика, осипаючи його поцілунками і сльозами(Михайло Стельмах, II, 1962, 276); Навіть коли був малим, не осипала Данька ласками так, як оце нині (Олесь Гончар, II, 1959, 199); Селянин одвернувся,.. запопав на коня, осипав його докорами (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 312); Місяць різав тополі турецьким ятаганом, і вони осипали на сонні хати голубу імличку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 468); Дівчина задумано погладила пухнасті котики, а вони осипали на руку і землю холод краплин (Михайло Стельмах, I, 1962, 343); Вони [нейлонові ялинки].. не осипають глицю на підлогу (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 95); * Образно. Воно [сонце].. обдало їх хвилями блискучого світу, наче гарячим золотим дощем осипало (Панас Мирний, II, 1954, 70). ♦ Осипає (осипало) жаром (морозом, холодом і т. ін.) кого — те саме, що Обсипає (обсипало) жаром (морозом, холодом і т. ін.) (див. обсипати). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине.. (Панас Мирний, I, 1949, 320); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (Михайло Стельмах, II, 1962, 348);Осипати (осипати) поглядом кого — те саме, що Обсипати (обсипати) поглядом (див. обсипати). І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом та усміхом (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 82); Сяючі погляди, якими Шура осипала Черниша на вогневій, так досі й сяяли на ньому (Олесь Гончар, III, 1959, 410). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 761.

.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Осипати, -па́ю, -єш, сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = обсипати.Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОСИ́ПАТИ див. осипа́ти. ОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. оси́плють; док., перех. Те саме, щообсипа́ти 1, 3, 4. Давид крутив віялку. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (Головко, II, 1957, 77); Оце коли налітає пілот обпилювати наші плантації, то маю стояти йому за маяка. Аби не лишав огріхів, аби осипав наші буряки рівненько (Гончар, І, 1954, 489); Сумує тернина і, немов слізьми, осипає засмучену пару своїм білим цвітом (Вас., І, 1959, 114); Вона.. притиснула до грудей Павлика, осипаючи його поцілунками і сльозами (Стельмах, II, 1962, 276); Навіть коли був малим, не осипала Данька ласками так, як оце нині (Гончар, II, 1959, 199); Селянин одвернувся,.. занокав на коня, осипав його докорами (Збан., Сеспель, 1961, 312); Місяць різав тополі турецьким ятаганом, і вони осипали на сонні хати голубу імличку (Тют., Вир, 1964, 468); Дівчина задумано погладила пухнасті котики, а вони осипали на руку і землю холод краплин (Стельмах, І, 1962, 343); Вони [нейлонові ялинки].. не осипають глицю на підлогу (Мур., Осінні сурми, 1964, 95); * Образно. Воно [сонце]..обдало їх хвилями блискучого світу, наче гарячим золотим дощем осипало (Мирний, II, 1954, 70). ◊ Осипа́є (оси́пало) жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого — те саме, що Обсипа́є (обси́пало) жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) (див. обсипа́ти). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине.. (Мирний, І, 1949, 320); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (Стельмах, II, 1962, 348); Осипа́ти (оси́пати) по́глядом кого — те саме, що Обсипа́ти (обси́пати) по́глядом (див. обсипа́ти). І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом та усміхом (Дн. Чайка, Тв., 1960, 82); Сяючі погляди, якими Шура осипала Черниша на вогневій, так досі й сяяли на ньому (Гончар, III, 1959, 410). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 761. Осипати, па́ю, єш, сов. в. оси́пати, плю, леш, гл. = Обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 66.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• осипати — I ос ипати див. осипати. II осип ати а/ю, а/єш, недок., оси/пати, плю, плеш; мн. оси/плють; док., перех. Те саме, що обсипати 1), 3), 4) … Український тлумачний словник • 2 осипати — дієслово доконаного виду осипати дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3 заголубити — блю, биш; мн. заголу/блять; док., перех., розм. Осипати, втомити ласками … Український тлумачний словник • 4 замилувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Почати милувати. 2) Осипати ласками кого небудь, втомити, замучити пестощами, запестувати … Український тлумачний словник • 5 запестити — ещу/, е/стиш і запе/стувати, ую, уєш, док., перех. Осипати пестощами … Український тлумачний словник • 6 осипаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до осипати. 2) у знач. прикм. Який осипався, опав (про листя, плоди і т. ін.) … Український тлумачний словник • 7 осипання — я, с. Дія за знач. осипати і осипатися. Осипання насіння бур янів. Осипання плодів яблуні … Український тлумачний словник • 8 проклинати — а/ю, а/єш, недок., прокля/сти/, прокляну/, прокляне/ш і рідко проклену/, проклене/ш, док., перех. 1) Піддавати прокляттю (у 1 знач.) кого небудь. 2) Клясти, лаяти, осипати прокльонами кого , що небудь, виражаючи різкий осуд, відчай, обурення,… … Український тлумачний словник • 9 обсипати — I (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось / сиплючись), осипати, обтрушувати, обтрусити, обмітати, обмести (чим без додатка); запорошувати, запорошити, припорошувати, припорошити (тонким шаром) Пор. сипати I II ▶ див.… … Словник синонімів української мови

Ілюстрації

Медіа

[ http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8]