Осередок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:34, 7 листопада 2018; Ammamchenko.fpmv18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Осере́док, -дка, м. 1) Центръ, средоточіе. 2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. См. Середняк. 3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у.

Сучасні словники

Осере́док — 1. Місце зосередження чого-небудь; центр. // Центральний, вузловий пункт чого-небудь. // Місце зародження, виникнення, джерело поширення чого-небудь, ареал.

Конвективний осередок Осередок горіння Осередок займання Осередок пожежі Осередок ураження 2. Основа, з якої розвивається, виростає, поширюється що-небудь. // Особа або група людей, навколо яких зосереджується яка-небудь діяльність, ядро. // Організаційна одиниця, що є частиною якого-небудь великого об'єднання. // застаріле слово. Первинна організація якого-небудь товариства, спілки і т. ін.

3. рідко. Те саме, що середовище.

4. Серединна, центральна частина чого-небудь; середина. // Внутрішня частина чого-небудь (дерева, плоду і т. ін.). Осередок стовбура дерева. Осередок яблука.

5. Місто, населений пункт, що має адміністративне, промислове, культурне і т. ін. значення для якоїсь місцевості, країни. // рідко. Центральна частина країни, місцевості, населеного пункту.

6. Осередок (медицина) — сукупність нервових клітин, що регулюють окремі функції організму.

7. Осередок (діалектне слово) — оселя.