Опар

Словник Бориса Грінченка

Опар, -ру, м. 1) Испареніе. Рк. Левиц. 2) Ночной мотылекъ — phalaena. Вх. Уг. 256.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОПАР, у, чол., рідко і, жін., діал. 1. Легенький туман; випари. З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 320); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 382); * У порівняннях. По лісу, неначе опар весняна, знімався придушений відгомін людей, коней, возів і зброї (Іван Ле, Україна, 1940, 273). 2. Місце на болоті, що ніколи не замерзас. 3. Ополонка, перев. утворена течією. Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 255).

Ілюстрації