Омаста

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ома́ста, -ти, ж. Жирная приправа къ кушанью. Сіль омаста, масло окраса. Ном. № 12378.


Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ОМА́СТА, и, жін., діал. 1. Жир. З них [овець] вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо (Іван Франко, VI, 1951, 22); Сама Аниця жила пісною бараболею, а для Йвана то десь омасти випросить, то борщик забілить (Лесь Мартович, Тв., 1954, 39); * Образно. Цар обібрав з-поміж своїх вельможів [вельмож] Людину мовну, що язик — омаста (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 197). 2. Приправа. Сіль — омаста, масло — окраса (Номис, 1864, № 12378).


Ілюстрації

Omasta21112017.jpg Omasta21112017.jpg

Медіа


Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 692.