Окови

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Око́ви, око́в, ж. мн. Оковы. Шевч.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОКО́ВА, и, жін. 1. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін. Він видобув із свойого [свого] мішка велику дерев'яну орендарську люльку в мосяжній окові (Іван Франко, III, 1950, 221); У кінці ж світлиці, на високому помості, на стільці з золотими оковами сидів кесар Болгарії Петро (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 214). 2. перев. мн. Те саме, що кайдани 1. Окують царей [царів] неситих В залізнії пута, І їх, славних, оковами Ручними окрутять (Тарас Шевченко, I, 1963, 346); Мотря посміхається. Робить рух, ніби сама кладе руки в окови (Ірина Вільде, Наші батьки.., 1946, 11); * Образно. В повітря хоч і пахло м'якою передвесняною свіжістю, але земля ще не звільнилася з оков морозу (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 205); Вирвавшись з крижаних оков, ріка гордовито несла свої води мимо Саратова (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 233); // перен. Те, що заважає розвиткові чого-небудь. Монополія капіталу стає оковами того способу виробництва, який виріс при ній і під нею (Ленін, 21, 1972, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 672.

Ілюстрації

Gettyimages-506021106.jpeg 624-400-robinia-okovi-zhena.jpeg 655-402-ednata-ot-dyshterite-bila-s-okovi-na-kraka-si-drugata.jpeg 2015-06-25-niles-u.jpeg


Медіа

Джерела та література

[Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)]

Зовнішні посилання

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)