Оковита

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Окови́та, -тої, ж. Оковита горілка. Лучшій сортъ водки (Aqua vitae). ЗОЮР. І. 202. Благослови мені, батьку, оковитої напиться. Макс. Меду да оковитої горілки попивати. Мет.

Сучасні словники

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. - з дистиляту сирцю (напр., зернових - старка), облагородженого кількарічним витримуванням; надмірне вживання призводить до алкоголізму.


Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОКОВИТА, тої, рідко ти, жін., заст. Міцна горілка високого гатунку. Лляного полотна тридцять локтів узяла [козачка]; До шинкарки тягла, Три кварти не простої горілки — оковити узяла (Українські народні думи.., 1955, 21); Отож стали [коло корчми], Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Олексій Іванович наливає по чарці собі, панотцеві й кумові доброї оковитої (Панас Мирний, IV, 1955, 226); // жарт. Те саме, що горілка. Я випив не солодкого вина, а повнісіньку чарку тієї оковитої, що зветься «старкою» і має аж 43 градуси! (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 91).

Ілюстрації

Водка1.jpeg Водка2.jpeg Водка3.jpeg Водка4.jpeg

Медіа

Див. також

Горілка

Українські пісні. Оковита

Цікаві факти

Історія викикнення

Визначити напевно якусь країну як батьківщину цього культового напою навряд чи вдасться навіть найдопитливішим дослідникам старожитностей. Відправною точкою її пошуку є поява технології дистиляції, кінцевим продуктом якої був спирт. Першовідкривачами цього ноу-хау були арабські алхіміки та лікарі ХІ століття, які отримали шляхом перегонки етанол, більш відомий нам зараз як етиловий спирт (C2H5OH). У середньовічній Європі, яка від епохи хрестових походів мала сталі культурні контакти з арабським Сходом, вперше перегонку виноградного сусла та інших цукристих бродильних рідин здійснив італійський чернець-алхімік Валентіус. Скуштувавши рідину (типовий для тих часів прийом ученого-природничника – усе випробовувати на собі), Валентіус був спершу спантеличений, а згодом здивований її властивостями, які він оголосив чудодійними й здатними «зробити старого молодим, втомленого бадьорим, а сумного веселим». Європейські колеги Валентіуса вдосконалили винайдений ти­­ми самими арабами перегінний куб для перетворення виноградного сусла на спирт. Отримуваний у результаті перегонки еліксир вважали внутрішньою силою, концентратом, «духом» вина, який мовою тодішньої науки – латиною – почали називати spiritus vini. Від цього терміна походить і його нинішній відповідник – спирт.

Українське козацтво

Самі про себе запорожці говорили: «У нас в Січі норов — хто «Отче наш» знає, той вранці встав, умиється та й чарки шукає». Як і більшість українців, козаки мали почуття гумору і навіть коли пиячили, завжди жартували. Горілку найчастіше називали оковитою (від лат. aqua vitae — «вода життя») і зверталися до неї, як до живої істоти, перш ніж випити: «Хто ти?» — «Оковита!» «А з чого ти?» — «Із жита!» «Звідкіля ти?» — «Із неба!» «А куди ти?» — «Куди треба!» «А білет у тебе є?» — «Ні, нема!» «Так отут же тобі і тюрма!». Як правило, козаки дозволяли собі випити чарку під час обіду, що не так шкодило здоров´ю.