Озадок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:23, 26 жовтня 2017; Bvcherevychnyi.fpmv17 (обговорення • внесок)
Озадок, -дку. 1) м. Задняя часть туши. З барана озадок. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки. (Стрижевск.) 3) род. дку. Зернові відходи. По щирості скажу, Йване, зосталось ячменю того пудів з десять — держу на насіння. Ні жита, ні пшениці й озадку нема (Микола Куліш, П'єси, 1960, 31).
