Ожина

Ожина, -ни, ж. 1) Ежевика, Rubus fructicosus. Утирається жаркою кропивою, малює брови синьою ожиною. Чуб. V. 519. Ум. Ожи́нка, ожи́нонька, ожи́ночка. Употребляется какъ ласкательное къ женщинѣ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная. Г. Барв. 107. 2) мн. ожини. Раст. Rubus caesius. Лв. 101. См. Колодюх, деринник.

Сучасні словники

Ожина-підрід рослин, поширений майже по всьому світу. Має вигляд чагарників до 3 м заввишки і дає м'які плоди, популярні як десерт та для виготовлення варення і інколи вина. Ожина споріднена з суницею і також відноситься до родини розоцвітих[1]. Ягоди кислуваті, тьмяно-чорні з сизим нальотом сидять по кілька плодиків на одному ложі. І.В.Мічурін з дикої ожини вивів культурну великоплідну[1]. Шляхом відбору сіянців ожини він отримав відомий сорт малини "техас" з дуже великими плодами[1].

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості