Одненький

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОДНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Лише, виключно один. — Як же таки дівчині та за вдовця [вдівця] йти? .. та ще, мо, діти є.. Хоча б од пеньке тільки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 37); — Ач, яка хитра, кавуна їй хочеться. А баштан у тебе є? От нехай біля дороги баштан ростиме, ми й попросимо скибочку одненьку (Юрій Яновський, I, 1954, 102).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Одненький, -а, -е., Ум. отъ один.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

одненький -а, -е, розм. Лише, виключно один.

Ілюстрації