Одиначка

Одиначка, -ки, ж. 1) Единственная дочь. Батько й мати любили мене, одиначку, вельми. Г. Барв. 230. Що то вже одиначка! Ном. № 9324. 2) Рублевый кредитный билетъ. Він дав мені троячку, а я йому здачі одиначку, а мені осталось два рублі. Новомосковск. у. (Залюбов.).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Жіночий рід до одинак;

Одиначка без матері, хоч і без земельки, та сама собі господиня! (Іван Ле, В снопі.., 1960, 31);  

2. Образно- В просвіті хмар засвітилося рідке сонячне проміння..,

запалило вкриту багрянцем пожовклого листя грушу-одиначку, що розкохалася за клунею комірника Зосима Набури (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 6).

3. Розмовне- Єдина дочка.

А Ганна була, як і вона, удова, мала собі дочку-одиначку, звали Химою (Марко Вовчок, I, 1955, 50); 

Вона була в них одиначка, тож родичі були певні, що ще лучиться їй якийсь королевич (Лесь Мартович, Тв., 1954, 333).

Ілюстрації