Огузка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:07, 19 листопада 2017; Beberezhnov.if17 (обговорення • внесок)
Огузка, -ки, ж. Огузокъ, задняя, нижняя часть чего-либо. Там то мелник хороший... ані мірки не просить, сам огузку заносить. Гол. III. 358.
Сучасні словники
ОГУ́ЗОК, зка, чол.
1. спец. Стегнова частина м'ясної туші.
2. розм. Те саме, що гузир 2. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 91).
Джерело:Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
