Відмінності між версіями «Овеча»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
(Ілюстрації)
Рядок 14: Рядок 14:
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
[[Файл:Овеча.jpg|200px|thumb|left|]]
|- valign="top"
+
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
[[Файл:Овеча1.jpg|200px|thumb|left|]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
[[Файл:Овеча2.jpg|200px|thumb|left|]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|}
+
[[Файл:Овеча3.jpg|200px|thumb|left|]]
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==

Версія за 20:18, 10 жовтня 2018

Овеча, -чати, с. Ягненокъ; овечка. Бере (вовк) чи овеча, чи порося. О. 1861. VIII. 96. Пара воликів єсть і овечат трохи. Рудч. Ск. І. 207.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОВЕЧА́, а́ти, с. Пестл. до вівця́. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); — Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Кос., Новели, 1962, 64); * У порівн. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375).

Орфографічний словник української мови. 2005

овеча́ іменник середнього роду, істота

Ілюстрації

Овеча.jpg
Овеча1.jpg
Овеча2.jpg
Овеча3.jpg

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=Dnzaj0ZmQyI - Овеча вовна проти нафтових плям

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання