Відмінності між версіями «Овеча»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ===Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | ||
| + | |||
| + | ОВЕЧА́, а́ти, с. Пестл. до вівця́. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); — Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Кос., Новели, 1962, 64); * У порівн. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375). | ||
| + | |||
| + | ===Орфографічний словник української мови. 2005=== | ||
| + | |||
| + | овеча́ | ||
| + | іменник середнього роду, істота | ||
| + | |||
| + | ===Словник відмін=== | ||
| + | |||
| + | відмінок однина множина | ||
| + | називний овеча́ овеча́та | ||
| + | родовий овеча́ти овеча́т | ||
| + | давальний овеча́ті овеча́там | ||
| + | знахідний овеча́ овеча́та, овеча́т | ||
| + | орудний овеча́м овеча́тами | ||
| + | місцевий на/в овеча́ті на/в овеча́тах | ||
| + | кличний овеча́ овеча́та | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:09, 10 жовтня 2018
Овеча, -чати, с. Ягненокъ; овечка. Бере (вовк) чи овеча, чи порося. О. 1861. VIII. 96. Пара воликів єсть і овечат трохи. Рудч. Ск. І. 207.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОВЕЧА́, а́ти, с. Пестл. до вівця́. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); — Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Кос., Новели, 1962, 64); * У порівн. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375).
Орфографічний словник української мови. 2005
овеча́ іменник середнього роду, істота
Словник відмін
відмінок однина множина називний овеча́ овеча́та родовий овеча́ти овеча́т давальний овеча́ті овеча́там знахідний овеча́ овеча́та, овеча́т орудний овеча́м овеча́тами місцевий на/в овеча́ті на/в овеча́тах кличний овеча́ овеча́та
Ілюстрації
|
|
|
|
