Обідець

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Обідець, -дця, м. 1) Ум. отъ Обід. Ободокъ. 2) Кольцо, колечко. Ой там Павлусь з крамом стане, з хорошим крамом обідцями. Усім дівочкам роспродає, дівці Галочці даром дає. Чуб. III. 127.

Обідець, -дця, м. Ум. отъ обід.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ОБІДЕ́ЦЬ, дця, ч. Зменш.-пестл. до обі́д 1, 2. — Знаєш, братчику, маю тобі щось важне повісти, — сказала раз Зоня до Тараса, коли скінчили свій смирненький обідець (Ков., Світ.., 1960, 65); Прийде кумець на обідець, а ложки не буде (Номис, 1864, № 11899); — Сьогодні й обідцю за тебе ніхто не зробить (Стеф., Вибр., 1945, 86).

ОБІ́ДЕЦЬ, дця́, ч. Зменш. до обі́д 2. Батькові очі круглі, з червоними обідцями від безсоння (Донч., Вибр., 1948, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 503.

Ілюстрації

Обідецьь.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання