Обличчя

Обличчя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий. Обли́ччя або лице́ — частина голови, обмежена чолом, вухами, щоками і підборіддям. На ній розташовані: чоло, брови, перенісся, очі, ніс, щоки, губи і підборіддя. Обличчя дуже чітко виражає людські почуття, зокрема емоції, такі як біль, радість, розчарування, втома, спокій, злість тощо. Обличчя є особистісною частиною тіла людини, за якою її зазвичай ідентифікують.

Сучасні словники

Передня частина голови людини. Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом (Л. Укр., III, 1952, 650); Сьогодні юнацьке обличчя Сіверцева грало якимось особливо ясним рум 'янцем (Гончар, III, 1959, 263); * Образно. Вечір над містом нахилив своє хмурне обличчя (Головко, І, 1957, 168).

@ Знати в (у) обличчя див. знати; з обличчя - рисами обличчя. Всі кажуть, що ми [з матір'ю] подібні до себе не тільки з обличчя, але й характером (Коцюб., III, 1956, 286); Була вона з обличчя.. гарна (Кос., Новели, 1962, 129); Кров ударяє (ударила, кидалася, кидається, бухала, бухає і т. ін. ) в обличчя див. кров; Мінитися на обличчі (в обличчі) див. мінитися; Обличчя нема на кому - хто-небудь від раптового хвилювання, приступу хвороби і т. ін. раптово змінюється на виду, стає дуже блідим; Плювати в обличчя кому - виявляти зневагу, презирство до кого-небудь. - Це не критика, а наклеп, - сказав Максим. - Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатись! Я не згодний! (Зар., На.. світі, 1967, 204); Повертатися (повернутися, ставати, стати і т. ін. ) обличчям до кого - чого - спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам 'ятати, що скрізь у світі є., вірні трудящим люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (Рильський, IX, 1962, 16); Показувати (показати, відкривати, відкрити) справжнє (дійсне, нове і т. ін. ) обличчя - розкривати справжні погляди, наміри, прагнення і т. ін. Я порішив чекати доказів своєї правоти.. Ждати довелося недовго. Ванновський скоро показав своє дійсне обличчя (Хотк., І, 1966, 154); Друга світова війна відкрила нове обличчя Гамсуна - людиноненависницьке, фашистське обличчя (Рильський, IX, 1962, 16).

2. перен. Загальний вигляд, зовнішні обриси чого-небудь. Перемога соціалізму перетворила обличчя країни, змінила її економіку, її культуру і побут (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 21); Хотілося Максимові, щоб закарбувалося в пам 'яті людей оте вистраждане, сплюндроване, але нескорене обличчя Києва (Рибак, Час.., 1960, 178); // Найбільш показова сторона явища, предмета і т. ін., яка виражає його суть. Обличчям будь-якого театру є його репертуар (Мист., 6, 1962, 30); - Пам 'ятайте, хлопці, фронт великий, і щодня несподіванки.. Це і є обличчя громадянської війни (Довж., І, 1958, 157); // Зміст якого-небудь явища у поєднанні з його оформленням, структурою. У кожного комсомольського весілля - своє обличчя (Хлібороб Укр., 1, 1966, 18); - За останні двадцять років астрономія зазнала корінних змін.. В неї з 'явилося зовсім нове обличчя (Знання.., 7, 1956, 11); // Сукупність основних якостей кого-, чого-небудь, його суть. У своїх творах він [Сковорода] викривав справжнє обличчя поміщиків і попів (Визначні місця Укр., 1958, 473); - Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя (Збан., Сеспель, 1961, 200); У вірша є жива душа і тіло, Своє обличчя, навіть певна стать (Воронько, Тепло.., 1959, 182).

Ілюстрації

Медіа

https://tsn.ua/.../likar-valihnovskiy-pokazav-u-yakih-vipadka... https://www.youtube.com/watch?v=XS5X1xdeqyI

Джерела та література

Вікіпедія Словник портал української мови та культури