Відмінності між версіями «Обвіяти»
(Створена сторінка: '''Обвіяти, -ся. '''См. '''Обвівати, -ся. ''' Категорія:Об) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | === '''''ОБВІВАТИ''' === |
| − | + | а''ю, аєш і ОБВІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІЯТИ, ію, ієш, док., перех. | |
| + | == Перше значення == | ||
| + | 1. Обдавати, охоплювати подувом, повівом вітру, струменем повітря і т. ін.; овівати, обдувати. Чіпка підвів голову, радий хоч вітрові, що обвівав його червоний, як калина, вид (Панас Мирний, I, 1949, 345); Орестове обличчя обвіювали струми повітря, що холодили всю його істоту (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 342); Йому.. тільки й жалю в житті, як літо минає, як бабуся зима все зціпить і обвіє холодом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 29); | ||
| + | // безос. Нарешті чагарник кінчився, просторим тугим вітром обвіяло обом їм лиця, і вони зупинились (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 33); | ||
| + | // Обдавати, обсипати курявою, пилом, вкривати кіптявою і т. ін. Машина не спинилась і тільки обвіяла його рудою кіптявою (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 47); | ||
| + | // Віяти з усіх боків (про занахи); обдувати, онахувати. Запах свіжого сіна і достиглих малин, що звисали скрізь із стрімких берегів понад водою, так і обвівав мене (Іван Франко, IV, 1950, 387); Він стояв під деревом у тіні.. і бачив, як мимо пройшла жінка з оберемком соломи, і чув, як його обвіяло холоднуватим пахучим душком тієї соломи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 110); | ||
| + | // перен. Охоплювати певними почуттями. Стрічайте юних, стрічайте, схвильованість їх одмічайте, вітання, звертання, слова... Свобода ж усіх обвіва! (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 25); З узгір'я за селом розкинулося звичне і разом несподіване видовисько, що обурило, обвіяло людей гнівом (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 260); | ||
| + | // безос. — Чужий я їм... Смутком обвіяло Ярошенка (Степан Васильченко, I, 1959, 196). | ||
| + | == Друге значення == | ||
| + | 2. Махаючи чимось, викликати рух повітря навколо кого-, чого-небудь; обмахувати, опахувати. Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби, Щоб улітку... Холодочком мене обвівали раби (Павло Грабовський, I, 1959, 469); У перерві між танцями вона сідала на підвіконня й обвіювала хустинкою розпашіле обличчя (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 63). | ||
| + | == Третє значення == | ||
| + | 3. рідко. Обдаючи подувом, відривати, відділяти що-небудь. | ||
Поточна версія на 00:55, 19 жовтня 2016
ОБВІВАТИ
аю, аєш і ОБВІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІЯТИ, ію, ієш, док., перех.
Перше значення
1. Обдавати, охоплювати подувом, повівом вітру, струменем повітря і т. ін.; овівати, обдувати. Чіпка підвів голову, радий хоч вітрові, що обвівав його червоний, як калина, вид (Панас Мирний, I, 1949, 345); Орестове обличчя обвіювали струми повітря, що холодили всю його істоту (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 342); Йому.. тільки й жалю в житті, як літо минає, як бабуся зима все зціпить і обвіє холодом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 29); // безос. Нарешті чагарник кінчився, просторим тугим вітром обвіяло обом їм лиця, і вони зупинились (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 33); // Обдавати, обсипати курявою, пилом, вкривати кіптявою і т. ін. Машина не спинилась і тільки обвіяла його рудою кіптявою (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 47); // Віяти з усіх боків (про занахи); обдувати, онахувати. Запах свіжого сіна і достиглих малин, що звисали скрізь із стрімких берегів понад водою, так і обвівав мене (Іван Франко, IV, 1950, 387); Він стояв під деревом у тіні.. і бачив, як мимо пройшла жінка з оберемком соломи, і чув, як його обвіяло холоднуватим пахучим душком тієї соломи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 110); // перен. Охоплювати певними почуттями. Стрічайте юних, стрічайте, схвильованість їх одмічайте, вітання, звертання, слова... Свобода ж усіх обвіва! (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 25); З узгір'я за селом розкинулося звичне і разом несподіване видовисько, що обурило, обвіяло людей гнівом (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 260); // безос. — Чужий я їм... Смутком обвіяло Ярошенка (Степан Васильченко, I, 1959, 196).
Друге значення
2. Махаючи чимось, викликати рух повітря навколо кого-, чого-небудь; обмахувати, опахувати. Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби, Щоб улітку... Холодочком мене обвівали раби (Павло Грабовський, I, 1959, 469); У перерві між танцями вона сідала на підвіконня й обвіювала хустинкою розпашіле обличчя (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 63).
Третє значення
3. рідко. Обдаючи подувом, відривати, відділяти що-небудь.
