Обворожувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Обворожувати, -жую, -єш, сов. в. обворожи́ти, -жу́, -жиш, гл. Обвораживать, обворожить, околдовать, очаровывать, очаровать. Обворожував людей і бувало так, що занапастить чоловіка на ввесь вік. Грин. І. 42. Але часом, кажуть, неначе хто чоловіка обійде або обворожить. Левиц. Пов. 26.

Сучасні словники

ОБВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., перех. Те саме, що зачаро́вувати. Він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана (Мирний, III, 1954, 283); Юних літ казки обворожили І навіки серце освіжили (Криж., Срібне весілля, 1957, 33).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 475.

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BE%D0%B1%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8