Оббігати

Оббігати, -гаю, -єш, гл. Оббѣгать. Усіх подруг сьогодні оббігала, заполочі хотіла позичити. Харьк.

Оббіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. оббігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Обѣгать, обѣжать. Переймає мене і оббігти не пускає. МВ. (О. 1862. III. 61). Андрійко село оббіжить, вернеться червоний, сміючись, пустуючи. МВ. II. 88. 2) Стекать, стечь, сбѣжать. Вибілила хату, дощ пішов, вона й оббігла, і вп’ять руда. 3) Обходить, обойти, избѣгать. Тебе лихі сусіде оббігали. К. МХ. 14. Люде (його) оббігають. Г. Барв. 516.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Тлумачення слова у сучасних словниках ОББІГТИ, оббіжу, оббіжиш; Біжучи навкруги чого-небудь, описувати замкнуте коло. Він швидко оббігає навкруги будинку і зустрічає її на другому розі (Вадим Собко, Любов, 1935, 48); Соломія оббігла навкруги хату, заглянула в повітку — коня й воза нема (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380); * Образно. Радіохвилі оббігли навколо всієї земної кулі... (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 13); Бігцем обгинати, обминати кого-, що-небудь. Вони мовчки оббігають паркан, а я вже чекаю на них у сараї під бричкою (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 43); Обганяючи, переймати, перехоплювати кого-небудь. На обрії.. замаячили постаті.. Це ж не кіннотники, що оббігти хочуть ворога, — вони махають руками, як вітряки (Юрій Яновський, I, 1958, 143);

тільки недок., перех., перен, розм. Обминати, обходити що-небудь неприємне, уникати кого-, чого-небудь. Саме те місце, де вони жили, зробилося якимсь страшним, — стали його оббігати... (Панас Мирний, II, 1954, 45); 

Оббігати (оббігти) очима (поглядом і т. ін.); Очі (погляд і т. ін.) оббігають (оббігли) кого, що — швидко оглядати кого-, що-небудь. Зв'язковий гострим поглядом оббігає кімнату (Юрій Яновський, IV, 1959, 213); Хутко очима оббіг натовп, стрибаючи з обличчя на обличчя (Андрій Головко, I, 1957, 52); Його очі живо оббігли кімнату — чистеньку, веселу світличку (Іван Франко, VIII, 1952, 328).

Ілюстрації