Відмінності між версіями «Ніцитися»
(Створена сторінка: '''Ніцитися, -цуся, -цишся, '''''гл. ''Жаться, съеживаться; прикидываться бѣднымъ. ''Усяк буде щу...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ніцитися, -цуся, -цишся, '''''гл. ''Жаться, съеживаться; прикидываться бѣднымъ. ''Усяк буде щулитись та ніцитись, що грошей нема. ''См. '''Нітитися. ''' | '''Ніцитися, -цуся, -цишся, '''''гл. ''Жаться, съеживаться; прикидываться бѣднымъ. ''Усяк буде щулитись та ніцитись, що грошей нема. ''См. '''Нітитися. ''' | ||
| − | [[Категорія:Ні]] | + | [[Категорія:Ні]]<br /> |
| + | <br /> | ||
| + | |||
| + | '''Сучасні словники''' | ||
| + | |||
| + | <br /> | ||
| + | НІТИТИСЯ, нічуся, нітишся, недок. | ||
| + | 1. Те саме, що ніяковіти. Вона увігнула голову і, слухаючи батька, то нітилася, то нервово перебирала пальцями китиці своєї хустки (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 13); Яша Стецюра хильнув зайвого, але твердо пам'ятав дане ним слово і під зірким поглядом Галини нітився, не переходячи меж (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 208).<br /> | ||
| + | |||
| + | 2. Те саме, що непокоїтися. Ремонт мартенівської печі наближався до кінця. Становий розгубився: невже розпалять [німці] мартен?.. Нітилася душа в майстра (Іван Ле, Мої листи, 1945, 216).<br /> | ||
| + | |||
| + | 3. Те саме, що гнітитися. Богдан нітився своїм становищем єдиного в човні гулящого козака (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 398). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 42 <img class="irc_mi" src="http://wiki.kubg.edu.ua/images/thumb/8/82/1437767312_moi-rodi351.jpg/221px-1437767312_moi-rodi351.jpg" onload="typeof google==='object'&&google.aft&&google.aft(this)" width="221" height="140" style="margin-top: 196px;" alt="Результат пошуку зображень за запитом "нітитися""> | ||
Версія за 01:20, 27 жовтня 2017
Ніцитися, -цуся, -цишся, гл. Жаться, съеживаться; прикидываться бѣднымъ. Усяк буде щулитись та ніцитись, що грошей нема. См. Нітитися.
Сучасні словники
НІТИТИСЯ, нічуся, нітишся, недок.
1. Те саме, що ніяковіти. Вона увігнула голову і, слухаючи батька, то нітилася, то нервово перебирала пальцями китиці своєї хустки (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 13); Яша Стецюра хильнув зайвого, але твердо пам'ятав дане ним слово і під зірким поглядом Галини нітився, не переходячи меж (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 208).
2. Те саме, що непокоїтися. Ремонт мартенівської печі наближався до кінця. Становий розгубився: невже розпалять [німці] мартен?.. Нітилася душа в майстра (Іван Ле, Мої листи, 1945, 216).
3. Те саме, що гнітитися. Богдан нітився своїм становищем єдиного в човні гулящого козака (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 398).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 42 
