Нявчати

Нявчати, -чу, -чи́ш, гл. Мяукать. І в голос, мов кішки, нявчать. Котл. Ен. VI. 21.

НЯВЧАТИ, чу, чиш, недок., розм. Те саме, що нявкати. А кіт що в духу нявчить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 193); Потім вона [баба] почала плескатися біля умивальника, а коти нявчати під дверима (Юрій Смолич, III, 1959, 96); * Образно. На мостику гавкав і нявчав магнітофон (Юрій Збанацький. Мор. чайка, 1959, 84). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459.

Інфінітив нявча́ти Наказовий спосіб: 1 особа нявчі́м, нявчі́мо 2 особа нявчи́, нявчи́-но,нявчі́ть Майбутній час: 1 особа нявча́тиму, нявча́тимем, нявча́тимемо 2 особа нявча́тимеш, нявча́тимете 3 особа нявча́тиме, нявча́тимуть Теперішній час: 1 особа нявчу́, нявчи́м, нявчимо́ 2 особа нявчи́ш, нявчите́ 3 особа нявчи́ть, нявча́ть Минулий час: чол. р. нявча́в, нявча́ли жін. р. нявча́ла, нявча́ли сер. р. нявча́ло, нявча́ли

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації