Відмінності між версіями «Неня»

Поточна версія на 18:16, 24 грудня 2020

Не́ня, -ні, ж. ласк. Мать, родимая. — Сину мій, коли приїдеш до нас? « Тогді я, непе, приїду до вас, як павине пір’я наспід потоне, а млиновий камінь наверх випірне. Макс. (1849) 107. Ум. Ненечка, ненька.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЕ́НЯ, і, жін.

1. пестл. Жінка стосовно до народжених нею дітей. Все б вона дала, що тільки має, аби бути тепер коло неї, коло нені старої... (Панас Мирний, III, 1954, 78); Хочеться спати... голова хилиться. А неня вже постіль постелила (Гнат Хоткевич, II, 1966, 104); Хіба ж нам розлюбить і нені усміх милий, І у сміх любої, і шелести дібров? (Максим Рильський, Поеми, 1957, 222); // Уживається як звертання до матері. Дітки маленькі кликали маму: — Вставай, голубко, нене кохана (Павло Грабовський, I, 1959, 332); — Люба нене, прости, не клени [кляни] наймолодшого рідного сина (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 42); * Образно. А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову.. Прощай же ти, моя нене, Удово небого, Годуй діток (Тарас Шевченко, I, 1963, 238).

2. у знач. виг. Уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. [Голоски Потерчат:] Ми ж бо не знали, що тута гості, ми б не зринали я глибокості... Ой, нене, сум! Нум плакать, нум! (Леся Українка, III, 1952, 222).

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література