Відмінності між версіями «Неня»
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/nenja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | |||
+ | НЕ́НЯ, і, жін. | ||
+ | |||
+ | 1. пестл. Жінка стосовно до народжених нею дітей. Все б вона дала, що тільки має, аби бути тепер коло неї, коло нені старої... (Панас Мирний, III, 1954, 78); Хочеться спати... голова хилиться. А неня вже постіль постелила (Гнат Хоткевич, II, 1966, 104); Хіба ж нам розлюбить і нені усміх милий, І у сміх любої, і шелести дібров? (Максим Рильський, Поеми, 1957, 222); | ||
+ | // Уживається як звертання до матері. Дітки маленькі кликали маму: — Вставай, голубко, нене кохана (Павло Грабовський, I, 1959, 332); — Люба нене, прости, не клени [кляни] наймолодшого рідного сина (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 42); * Образно. А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову.. Прощай же ти, моя нене, Удово небого, Годуй діток (Тарас Шевченко, I, 1963, 238). | ||
+ | |||
+ | 2. у знач. виг. Уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. [Голоски Потерчат:] Ми ж бо не знали, що тута гості, ми б не зринали я глибокості... Ой, нене, сум! Нум плакать, нум! (Леся Українка, III, 1952, 222). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 18:08, 24 грудня 2020
Не́ня, -ні, ж. ласк. Мать, родимая. — Сину мій, коли приїдеш до нас? « Тогді я, непе, приїду до вас, як павине пір’я наспід потоне, а млиновий камінь наверх випірне. Макс. (1849) 107. Ум. Ненечка, ненька.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЕ́НЯ, і, жін.
1. пестл. Жінка стосовно до народжених нею дітей. Все б вона дала, що тільки має, аби бути тепер коло неї, коло нені старої... (Панас Мирний, III, 1954, 78); Хочеться спати... голова хилиться. А неня вже постіль постелила (Гнат Хоткевич, II, 1966, 104); Хіба ж нам розлюбить і нені усміх милий, І у сміх любої, і шелести дібров? (Максим Рильський, Поеми, 1957, 222); // Уживається як звертання до матері. Дітки маленькі кликали маму: — Вставай, голубко, нене кохана (Павло Грабовський, I, 1959, 332); — Люба нене, прости, не клени [кляни] наймолодшого рідного сина (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 42); * Образно. А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову.. Прощай же ти, моя нене, Удово небого, Годуй діток (Тарас Шевченко, I, 1963, 238).
2. у знач. виг. Уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. [Голоски Потерчат:] Ми ж бо не знали, що тута гості, ми б не зринали я глибокості... Ой, нене, сум! Нум плакать, нум! (Леся Українка, III, 1952, 222).