Невіра
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:03, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Невіра, -ри, об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? Нп. Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, не то що ми, християне. МВ. III. 59. 4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. О. 1862. II. 52. Ум. Невіронька. КС. 1882. V. 361.
