Невсипущий

Невсипущий, -а, -е. 1) Неусыпный, неутомимый, бдительный. Хазяйкою зробилась невсипущою на все село. Рудч. Ск. І. 179. Наградив тебе Бог жінкою, до тебе доброю, щирою, хазяйкою невсипущою. Кв. І. 2. 2) Постоянный, безпрестанный. От же все мені туга невсипуща. МВ. І. 18. Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила? Шевч.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках НЕВСИПУ́ЩИЙ, а, е.

1. Пильний, старанний, ретельний, неослабний, уважний. Вона здавалася.. повною огородною маргариткою, що так щиро ходили коло неї невтомні дівочі руки, доглядали невсипущі очі (Панас Мирний, III, 1954, 179); Через ворота й мостом, .. обабіч якого стояла невсипуща сторожа, князь Святослав вийшов з Гори й попрямував до Нового города (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 298); В наших дитбудинках діти ростуть під невсипущим доглядом досвідчених вихователів (Петро Панч, В дорозі, 1959, 273).

2. Який не знає втоми і виявляє наполегливість, настирливість у роботі; невтомний, роботящий. Наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинав (Тарас Шевченко, I, 1951, 315); І мріялись мені далекі села: дівчата йдуть, співаючи, з ланів, клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Леся Українка, I, 1951, 234); Наша Україна — мати, Робітниця невсипуща (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 135); // Завзятий, невгамовний. А то ж дівка, не то що на. усе село, та вряд чи де й близько така була: богобоязлива, богомільна, до усякого діла невсипуща (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 89); Вони її з таким захватом співали, цю клечальну пісню, мирославські дівчата, невсипущі співухи (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 115).

3. Який не перестає діяти, існувати; постійний, неослабний. Розпочались дощі невсипущі, і я починаю тратити надію на погоду (Леся Українка, V, 1956, 346); В героїчні дні Вітчизняної війни, в дні невсипущих тривог і готовності — країна наша виявила стільки джерел життєвих сил, що кожен з нас не може не переповнитись радістю великою! (Павло Тичина, III, 1957, 197); Ніяка сила не могла витравити з його душі тієї невсипущої любові до людей, до рідної землі, яка жила в ньому (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 71); // Кипучий, бурхливий. Тільки невсипуще море бухає десь здалеку, немов незримий велет видихає з себе денну спеку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 291); А там, на схід, .. будувалося теж невсипуще життя (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 86).

Ілюстрації