Небога

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також

Словник Грінченка

Небога, -ги, ж. 1) Племянница. Була в мене небога, при мені вона й зросла, бо сиротою осталася змалку. МВ. II. 19. 2) Бѣдняжка. Була колись Гандзя, каліка небога. Шевч. 138. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела дітки при битій дорозі. Нп. 3) Голубушка, милая. Ой поклонітесь дівчині небозі, а що мені добре в далекій дорозі. Нп. Скарай мене, Боже, на гладкій дорозі, коли я помислю об другій небозі. Нп. Ум. Небіжка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЕБО́ГА, и, жін.

1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. — Княгиня видає заміж.. свою троюрідну небогу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 113); В залі на Коцюбинського чекали дві дорослі панночки: Чикаленкова небога і її подруга (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 17).

2. пестл. Звертання до жінки, молодшої віком. Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать (Тарас Шевченко, II, 1953, 372); — Гандзю, Гандзуню! Сиди мені, небого, дома, бо я піду в ліс!.. (Іван Франко, I, 1955, 253); Глянув Матвій по людях і пізнав жінку. — Ой Маріє, — подумав собі, — і ти, небого, постарілася (Мирослав Ірчан, II, 1958, 309).

3. заст. Бідолаха, сердега. Сіла [Дидона] на порозі, Аж занудило їй, небозі, І не встояла на ногах (Іван Котляревський, I, 1952, 84); Ой, покинув Петро хатку І жінку небогу (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 150); Не схаменулась небога, як лихо затуркотіло у віконце (Олекса Стороженко, I, 1957, 22); * Образно. — А ти, моя Україно, ..Удово небого, Годуй діток; жива правда У господа бога! (Тарас Шевченко, I, 1951, 241).