На-самоті

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

На-самоті, нар. Наединѣ, съ глазу на глазъ. Дівчача натура усюди однаковісінька: проміж людей так і соромиться, нехай же на самоті, так ну! Кв. І. 248.

Сучасні словники

НАОДИНЦІ, присл.

1. Сам на сам, удвох без свідків. Другого дня Дмитро покликав Катю до себе й про щось довго говорив наодинці (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 35); Наталка.. більше мовчала і навіть наодинці з Даркою не згадувала про Циганюка (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 250); Там — наодинці з дубами і кленами — він заспокоївся (Юрій Смолич, II, 1958, 19).

2. На самоті, самітно, без інших. Наодинці Дмитро відчував своє горе значно гостріше, аніж на людях (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 118); Вона могла наодинці виплакати все, чим наболіло її серце (Олесь Гончар, I, 1954, 160); Він любив полювати наодинці (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 84).

Ілюстрації

Наодинці1.jpg Наодинці2.jpg Наодинці3.jpg Нводинці4.jpg

Медіа

Див.також

Джерела і література

Зовнішні посилання