Відмінності між версіями «Народ»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎«Словарь української мови»)
 
(не показані 28 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Наро́д, -ду, '''''м. ''Народъ.
+
 
  
 
==«Словарь української мови»==
 
==«Словарь української мови»==
Рядок 5: Рядок 5:
 
'''Наро д''', ж.[[Народ]].  
 
'''Наро д''', ж.[[Народ]].  
 
'''Народъ'''.
 
'''Народъ'''.
 +
==«Словарь української мови»==
 +
 +
'''Народ''', ч.- Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Павло Тичина, II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (Максим Рильський, III, 1961, 151).  Радянський народ — нова, інтернаціональна спільність людей, що виникла в СРСР за роки соціалістичного будівництва. За роки соціалістичного будівництва в нашій країні виникла історична спільність людей — радянський народ (Матеріали XXIV з'їзду., 1971, 87).
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
  
−
<b>Абéтка</b>, -ки; ''д. і м.'' – тці; ''р.мн. ''–ток; ''ор.'' –кою, ''ж'' <nowiki>[</nowiki>від вимови перших трьох букв a,be,ce; ''польськ.'' abecadlo].
+
На́рід, -роду, м. = народ. Любить бо нарід наш. Єв. Л. VII. 5.
 +
 
  
 
Тлумачення:  
 
Тлумачення:  
  
−
'''''Абетка – '''''1) сукупність букв, прийнятих у писемності більшості мов, розміщених у певному усталеному; 2) книжка для початкового навчання.
+
'''''Народ – ''''' Народ (грецькою — ἔθνος (етнос)) — багатопланове поняття, яке може мати такі значення:
  
−
'''''Алфавіт''''' – сукупність літер, розташованих у певній, усталеній послідовності.
+
1) Народ — населення держави, жителі країни.
  
−
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер.  
+
2) Народ — форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я).
  
−
<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>абéтка], ''д.''і'' м.''<nowiki> [</nowiki>абéц´:і]
+
3) Народ — взагалі люди, переважно у великій кількості.
  
−
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> абетк-а
+
<h3><center><big>'''<span style="color:purple">Це цікаво знати!</span>'''</big></center></h3>
 +
<hr>
 +
<br />
 +
<br />
  
−
<b><i>Словотворення:</i></b> абетка→абетковий
 
  
−
<b><i>Синоніми:</i></b> алфавíт, áзбука
+
1. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). Кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: «Мене створив єгипетський народ» (Леся Українка, I, 1951, 253);
  
−
<b><i>Російською мовою:</i></b> [[азбука]], -ки, ''ж.;'' алфавіт, -та, ''м.''<nowiki>[1;7].</nowiki>
+
Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі .. Тож повні келихи налий На честь усій державі!(Максим Рильський, III, 1961, 131);  
  
−
<b><i>Етимологія слова:</i></b> Власне українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв ''[[азбука]]'', ''альфабет'' і польськ. ''аbecadlo'' (від вимови перших трьох букв ''а, be, ce'')
+
Український народ глибоко пишається тим, що він перший слідом за російським народом став на шлях соціалістичної революції (Наука і життя, 12, 1956, 1); Дальший розвиток усіх союзних республік зміцнить відносини взаємодопомоги і співробітництва між ними, ще більше зцементує монолітну дружбу народів СРСР (Комуніст України, 1, 1959, 37).
  
−
'''''Абетковий вірш''''' – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці ''(Літературознавчий словник-довідник).''
+
2. Трудящі маси експлуататорського суспільства — більшість населення країни. Ні, силою, яка здатна здобути «рішучу перемогу над царизмом», може бути тільки народ, тобто пролетаріат і селянство.. ; Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу (Тарас Шевченко, VI, 1957, 200); Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156).
  
−
'''''Алфавіт''', ''або'' '''[[азбука]]''''' '''''(абетка)''''' – це букви, які розміщені в певному порядку ''(Словник мовознавчих термінів).''
+
3. тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. Аж гуде, 3 усіх усюд народу йде (Тарас Шевченко, II, 1953, 225); Народ гучно валив улицями (Марко Вовчок, I, 1955, 303); Біля сільради вся вулиця запруджена народом(Андрій Головко, II, 1957, 157); //  Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Коло плугів працює веселий народ (Юрій Яновський, II, 1958, 66).  У народі — серед населення. Тим часом в народі пішла чутка про волю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 247); В народі ця місцевість відома під назвою Вись (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11).
  
  
  
−
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
 
−
<hr>
 
  
−
У сучасній українській мові є аж три назви одного добре знайомого вам поняття: абетка, алфавіт, [[азбука]], ще є й четверта, застаріла, - альфабет.<br>
 
−
Абетка – це власне українська назваазбуки, створена за вимовою перших двох літер алфавіту – <i><b>а, бе</b></i> під впливом інших букв – [[азбука]], альфабет, аbecadlo – абецадло (у поляків перші три літери <b><i>а, бе, це</i></b>).<br>
 
−
Слово [[азбука]]  утворене за зразком слів із закінченням на <i><b>–а</b></i>, запозичених із старослов’янської мови, де перші дві літери звалися <b><i>аз «я»</i></b> і <b><i>буки «буква»</i></b>.<br>
 
−
Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них і назви перших двох літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з <b><i>алеф</i></b> зробили <b><i>альфа</i></b>, а з <b><i>бет</i></b> – <b><i>бета</i></b>. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки <b><i>альфабет</i></b>…<br>
 
−
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: <b><i>альфабет</i></b> і <b><i>алфавіт</i></b>. Виявляється, що звук, позначуваний літерою <b><i>бета</i></b>, у греків вимовляється неоднаково, і слово <b><i>алфавіт</i></b> відтворює саме пізньогрецьку вимову.
 
−
<br>
 
−
<div align="right">(А.П.Коваль)</div>
 
  
−
<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>
+
<h3><div align="center"><big>'''<span style="color:purple">Рекомендовані джерела</span>'''</big></div></h3><hr>
−
<div align="center">''Азбучний-абетковий-алфавітний''</div>
+
# Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.
−
<hr>
+
# Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1276 с.
−
азбучна (абеткова) істина<br>
+
# Словник української мови: в 11 томах. – Том 5, 1974. – стор. 174.
−
азбучне (абеткове) поняття<br>
+
−
в абетковому (азбучному, алфавітному) порядку<br>
+
−
абетковий (алфавітний) порядок<br>
+
−
алфавітна система<br>
+
−
алфавітне письмо<br>
+
−
алфавітний покажчик<br>
+
−
алфавітний список<br>
+
−
укладений за алфавітним принципом<br>
+
−
<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
+
−
# Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
+
−
# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
+
−
# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
+
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
Рядок 77: Рядок 62:
  
 
<div align="right"></div>
 
<div align="right"></div>
−
 
−
==Див. також==
 
−
*[http://uktdic.appspot.com/?q=%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0 Абетка в "Тлумачному словнику онлайн"].
 
−
*:-и, ж.
 
−
<ol>
 
−
<li>Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, [[азбука]].
 
−
За абе́ткою — в алфавітному порядку.
 
−
 
−
<li>Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.
 
−
</ol>
 
−
*[http://sum.in.ua/s/abetka "Академічний тлумачний словник" ]
 
−
АБЕТКА, и, ж.
 
−
 
−
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, [[азбука]]. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45). <br>
 
−
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).
 
−
 
−
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).
 
−
 
−
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.
 
  
 
==Інтернет-джерела==
 
==Інтернет-джерела==
  
−
*[http://ababahalamaha.com.ua/uk/%D0%90%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0  А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА ], "Абетка" у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
+
*http://uktdic.appspot.com  
−
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0 Абетка], матеріали з сайту Вікіпедія
+
 
 +
*http://www.hohlopedia.org.ua
  
−
*[http://abetka.ukrlife.org/abetki.html abetka.ukrlife.org] - Абетки
 
−
*[http://www.youtube.com/watch?v=I6JcklaDLsw  Абетка малятко] - відео на YouTube<br>
 
−
<div align="right">--[[Користувач:StudentSun|Володимир]] 14:27, 25 жовтня 2012 (EEST)</div>
 
 
   
 
   
  
−
[[Категорія:Аб]]
+
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
 
[[Категорія:На]]
 
[[Категорія:На]]

Поточна версія на 18:54, 27 листопада 2013


«Словарь української мови»

Наро́д, -ду, м. Народъ. Наро д, ж.Народ. Народъ.

«Словарь української мови»

Народ, ч.- Населення держави, жителі країни. Я одержав нагороду. Що скажу свойму народу? Тільки те, що я із ним буду жить життям одним (Павло Тичина, II, 1957, 7); Уклін народові, землі, містам, і селам, Де гостем я не раз бував, як друг і брат! (Максим Рильський, III, 1961, 151).  Радянський народ — нова, інтернаціональна спільність людей, що виникла в СРСР за роки соціалістичного будівництва. За роки соціалістичного будівництва в нашій країні виникла історична спільність людей — радянський народ (Матеріали XXIV з'їзду., 1971, 87).

Сучасні словники

На́рід, -роду, м. = народ. Любить бо нарід наш. Єв. Л. VII. 5.


Тлумачення:

Народ – Народ (грецькою — ἔθνος (етнос)) — багатопланове поняття, яке може мати такі значення:

1) Народ — населення держави, жителі країни.

2) Народ — форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я).

3) Народ — взагалі люди, переважно у великій кількості.

Це цікаво знати!




1. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). Кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: «Мене створив єгипетський народ» (Леся Українка, I, 1951, 253);

Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі .. Тож повні келихи налий На честь усій державі!(Максим Рильський, III, 1961, 131);

Український народ глибоко пишається тим, що він перший слідом за російським народом став на шлях соціалістичної революції (Наука і життя, 12, 1956, 1); Дальший розвиток усіх союзних республік зміцнить відносини взаємодопомоги і співробітництва між ними, ще більше зцементує монолітну дружбу народів СРСР (Комуніст України, 1, 1959, 37).

2. Трудящі маси експлуататорського суспільства — більшість населення країни. Ні, силою, яка здатна здобути «рішучу перемогу над царизмом», може бути тільки народ, тобто пролетаріат і селянство.. ; Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу (Тарас Шевченко, VI, 1957, 200); Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156).

3. тільки одн. Взагалі люди, перев. у великій кількості. Аж гуде, 3 усіх усюд народу йде (Тарас Шевченко, II, 1953, 225); Народ гучно валив улицями (Марко Вовчок, I, 1955, 303); Біля сільради вся вулиця запруджена народом(Андрій Головко, II, 1957, 157); //  Певна кількість людей, які мають що-небудь спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді). Коло плугів працює веселий народ (Юрій Яновський, II, 1958, 66).  У народі — серед населення. Тим часом в народі пішла чутка про волю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 247); В народі ця місцевість відома під назвою Вись (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11).



Рекомендовані джерела

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.
  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1276 с.
  3. Словник української мови: в 11 томах. – Том 5, 1974. – стор. 174.

Ілюстрації

Azbuka.jpg 2261637.jpg Ar abetka.jpg 2870.jpg 2911091.jpg


Інтернет-джерела

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Народ&oldid=87692