Наймит

Наймит, -та, м. Наемникъ, нанятый работникъ. Ум. Наймиток, наймитонько (Желех.), наймиточок. Чого ти, наймитку, так рано встаєш? Та я то обуваннячком, то одяганнячком надолужу. Ном. № 10851. Іде наймит із панщини, на воли гукає; а хазяйка з усіх мисок вечерю зливає: «Отсе ж тобі, наймиточку, вечеря з обідом, не доїси вечерею, то доїдай хлібом; та не берись, наймиточку, до хліба м’якого, візьми собі на полиці сухаря цвілого». Нп. Ув. Наймити́ще, наймитюга. Приймай, жінко, та вареники, бо вже йде наймитище. Грин. III. 557. Доорався бідний наймитюга до вечірнього впруга. Грин. III. 558.